Днями в Полтаві відбулися зустрічі народного депутата, провідниці Селянської партії України Тетяни Засухи зі своїми однопартійцями і журналістами. Хтось знає її як фундаторку відомої феноменальними результатами господарювання агрофірми «Світанок», удостоєну за ті реальні здобутки звання Героя України. Для когось вона передусім дружина вчорашнього «хазяїна» Київської області Анатолія Засухи, своєрідною візиткою якої залишаються обидві підняті руки за остогидлий кучмівський режим — як під час «історичного» голосування у Верховній Раді, так і в набагато ширшому контексті політичного вибору.
Але за будь-яких умов чекати від неї дифірамбів на адресу нинішньої влади, звісно, не доводиться. Хоча прямої критики її перших осіб лідерка СелПУ сьогодні уникає, нарікаючи в основному на відсутність в уряді «спеціалістів», здатних вирішувати найпекучіші проблеми села, некомпетентність та популізм у діях «аграрного» оточення Прем'єра. При цьому радить останнім притлумити апетити як потенційних експортерів дешевих закордонних харчів, так і «рідних» посередників, що продовжують обдирати селянина, мов липку. І водночас закликає уряд «не впливати на ринок дубинкою»...
А як ставиться до критики, власне, звинувачень у зловживаннях, що лунають сьогодні все частіше, на адресу самої родини Засух? Відповідаючи на це запитання кореспондента «УМ», пані Тетяна виявила, здається, максимум жіночої безпосередності. Чого ще? Судіть самі.
«Кажете про звинувачення, — зазначила «головиха» Селянської партії. — А як ви думали? Якщо я в регіони поїхала, рейтинг нашої партії піднімається, то хіба Луценко буде мовчати? Мороз же все життя хоче забути про такого політика, як Засуха, стерти його з лиця землі взагалі... Якщо на Київщині прийшов новий «губернатор» до влади, то повинен засукати рукава і своєю роботою довести, що він кращий за попередника. Так, як робив це свого часу Засуха. І за 9 років таки довів, бо минулого року на Київщині був найвищий урожай за всю її історію... Коли ж сьогодні мого чоловіка звинувачують в інших питаннях, то я дам на них відповідь, у тому числі й про землі під Києвом. За 9 років занадто багато мінялося і урядовців, і працівників Адміністрації Президента тощо. Всі вони приїздили і не жили (та й зараз не живуть) у блочних будинках, а мають по шматку, і немалому, тієї ж землі. Приїхав, наприклад, віце-прем'єр з якогось регіону, то колишнiй Президент телефонує і каже: «Толю, виділи шматок землі». Якщо мого чоловіка будуть чіпати, то я маю копії всіх розпоряджень свого Засухи і зачитаю вголос прізвища всіх, хто володіє такими ділянками землі під Києвом — й не в сотках, а в гектарах. Хай тільки зачеплять. Щодо звинувачень на мою адресу, то я ж ось перед вами. Назвіть хоч одну «губернаторшу» чи екс-«губернаторшу», яка зробила б те, що я зробила у своєму селі й у сільському господарстві в цілому... Приїдьте до мене в село і подивіться, яка тут школа, як дітки навчаються. В нас немає кутка біля Києва, бо моє село й так за 60 км від столиці. Нам не потрібно було будувати хату, в якій потім били б вікна. Я, знаєте, люблю як жить: щоб моя хата красива не відрізнялася від усіх решти. У мене красиво на подвір'ї і за подвір'ям, на полі й на вулицях. Мене реприватизовувати немає за що».