У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
У Донецьку ера «Робесп'єра»,
01.07.2005
Ні для кого не секрет — до президентських виборів і під час них дії місцевих «помаранчевих» можна було розгледіти, тільки попередньо озброївшись добрячою лупою. Або навіть мікроскопом. Утім, зважаючи на неабиякий владний тиск, це навіть закономірно. Та парадокс у тому, що нині так само важкувато стало відшукати тих, хто не так давно таврував нині діючого Президента і виступав на боці його головного конкурента і «ядиного» кандидата. Майже всі пішли в «революціонери», і процес формування обласної структури політичної партії «Народний союз «Наша Україна», схоже, тільки прискорив цей процес.
На установчій конференції Донецької міської організації «НСНУ» голова обласної партійної структури Антон Клименко насамперед відзначив пророблену «надзвичайно велику роботу». Зокрема за півтора місяця вдалося створити згадану структуру, а кількість членів партії збільшилась до 4 тисяч.
Щоправда, не всі підлеглі поділяють такий оптимізм свого голови, оскільки до партійних осередків буквально «косяком» посунули недавні політичні опоненти і відверті недруги. Причому вони майже автоматично претендують на керівні посади. На конференції згадали «свіжий» випадок — колишній відповідальний за пікет напівтверезих студентів, яким зустрічали наприкінці жовтня 2003 року Віктора Ющенка в Донецьку, нещодавно ледве не опинився у Раді міської організації НСНУ.
На тлі загальної ейфорії холодним душем мали б стати слова одного з кандидатів на посаду голови міського осередку НСНУ Івана Кольчика. «В Донецьку ми не перемогли. Перемогла та сила, якою тепер нас розбавляють. Тобто розбавляють тими, хто недавно так запекло боровся проти нас!..»
Однак таке бачення ситуації стало гласом волаючого в пустелі. Президія і особисто Антон Клименко запропонували іншу кандидатуру на голову — Сергія Зікєєва. Відомий у Донецьку «революціонер» зі стажем є постаттю досить неоднозначною. Приміром, один із делегатів розповів із трибуни: в день голосування Зікєєв буцімто зізнався йому, що й сам голосував за Януковича. Навіть симпатики кандидата відзначали його авторитарний стиль роботи, грубість, більше того — «фюрерство». При цьому інші захоплювались ним, як «майданно-барикадним бійцем», і порівнювали Зікєєва з... Робесп'єром.
Відкрите голосування розставило все і всіх на свої місця — за Сергія Зікєєва віддали голоси 206 із 281 делегатів конференції. Кандидат від «опозиції» Іван Кольчик набрав всього 27 голосів.
Меншість тепер вважає, що установча конференція міського осередку й вибори її керівництва вкотре засвідчили про кризу в цілому в обласній організації НСНУ. Більшість, навпаки, зберігає оптимізм. Клименко пообіцяв поступово відмовлятися від революційних методів роботи і закликав підлеглих навіть саме слово «революція» вже не вимовляти з чотирма літерами «р».
І ще така деталь. Під час виступів обидва найреальніші претенденти на керівну посаду з гордістю згадували, як на початку буремних 90-х років опечатували обком Компартії КПРС. Так от — один із тодішніх партійних функціонерів Вадим Чупрун нині очолює область і його відставки тепер вимагає донецький осередок НСНУ. Революційний біг по колу?
