Іранський «шокер»

      У другому турі президентських виборів у Ірані, які відбулися минулої п'ятниці, несподівану сенсаційну перемогу здобув 49-річний мер Тегерана Махмуд Ахмадінеджад, повідомило МВС Ірану, на яке покладено обов'язки ЦВК. Цей мусульманський консерватор, який підкупив виборців своїми популістськими обіцянками, набрав 62 відсотки голосів, а його суперник, 70-річний поміркований реформатор, колишній президент Ірану в 1989—1997 роках, Акбар Хашемі Рафсанджані зазнав принизливої поразки.

      Перемога Ахмадінеджада означає, що іранські консерватори, які вже мають більшість у парламенті, отримують контроль також над найвищою посадою в країні. Це при тому, що фактична влада в країні і так належить мусульманському кліру, якого ніхто не обирає, але він має вплив на всі ключові державні посади та рішення. В Ірані, який, за Конституцією, є ісламською республікою, президент є одночасно головою уряду. Але лише на папері, бо фактичну урядову владу має духовний та політичний лідер країни, яким може бути лише відомий мусульманський теолог. Таким «сірим аятолою» на цей час є Саєд Алі Хаменеї.

      Іран, який впродовж останнього десятиріччя поволі, поступально просувався шляхом реформ та демократизації суспільного життя, тепер може бути відкинутий у минуле, загрузлий у чергових міжнародних конфліктах (не виключено, що й у збройних). Президент-елект уже заявив минулої неділі на своїй першій після перемоги прес-конференції, що він готовий до контактів та переговорів про ядерні програми з Європейським Союзом, але у жодному випадку — не зі Сполученими Штатами. Він навіть зазначив, що його країна не має потреби в нормалізації відносин (включно з дипломатичними) з Вашингтоном. Ахмадінеджад пообіцяв, що буде намагатися «нав'язати дружні відносини з усіма країнами світу, якщо такі відносини будуть базуватися на чесності, справедливості та співпраці». Для України співпраця з Іраном є надзвичайно перспективною та вигідною, але до її реалізації може не дійти, як це відбувалося всі попередні роки, оскільки США будуть здійснювати тиск на всіх бажаючих мати більш тісні зв'язки з Тегераном.

      Утім навіть іранські політологи заявляють, що новообраний президент наразі є для них таємничим. Ахмадінеджад не має жодного досвіду в міжнародних справах, тому, ймовірно, буде вдаватися до обережних кроків. Про його справжні наміри ми дізнаємося з часом за практичними діями. Вселяють надію на краще його перші заяви на згаданій недільній прес-конференції про те, що Аравійський півострів повинен стати регіоном миру та дружби, а арабські країни будуть на першому місці у контактах Ірану зі світом. Газета «Нью-Йорк таймс» пише: «Новий президент Ірану довго працював у найбільш консервативних інституціях країни, і його підтримують головним чином релігійні лідери. Його перемога дає консерваторам абсолютну монополію на владу, що може створити клопоти для ЄС та США». Газета «Вашингтон пост» прогнозує: «Перемога Ахмадінеджада спричинить до того, що закінчення напруги у відносинах Заходу з Іраном упродовж наступних 25 років стане ще менш імовірним». Британська «Таймс» заявляє в унісон: «Перемога Ахмадінеджана означає погіршення відносин Ірану iз Заходом... Така концентрація сили в руках консерваторів може допровадити Іран до диктатури».