Найкращий відпочинок, хай простять мене розкішні п'ятизіркові готелі з «олл інклюзівом» на турецький, сейшельський чи інший буржуйсько-заграничний зразок — це вилазка з наметами на нашу рідну українську природу. Бажано біля річки, щоб і скупнутися в літню спеку, й рибки на юшку наловити... «Водної артерії» мешканцям наметового містечка, розбитого чи то на захист Бориса Колесникова, чи з метою пропаганди принад союзу з Росією й Білорусcю (ондечки й прапори відповідні висять), чи заради порятунку громадян поки що не союзної України від жахливої загрози у вигляді вживлених під шкіру мікрочіпів (у центрі табору на дереві розміщений відповідний плакат із лекцією про «число Звіра — 666», ідентифікаційні коди й зловісну перспективу мікрочипізації населення) явно бракує. Але все одно, можна собі уявити, яка жаба давила якогось замученого чиновника чи й журналіста, коли, пробігаючи «в милі» посеред робочого тижня через парк на роботу до Верховної Ради чи Кабміну, запарений сердега ловив на собі ліниві погляди «пікетників-наметників». Над головою шелестять зеленими кронами дерева, на яких заливаються співом пташки, під ногами — смарагдовий килим м'якенької травички, поруч дзюркотять-міняться райдужно на сонці фонтанчики... Краса! Та ще й у самісінькому центрі столиці. Заради такого задоволення й річкою пожертвуєш...