У вас сигнал про злочин? Станьте в чергу!

      За кілька днів до анонсованого місцевими ЗМІ приїзду обласного прокурора в усіх мікрорайонах з'явилися агітки. Від імені громади Бердянська хтось закликав помітингувати біля міської прокуратури. Аби якомога гучніше інформувати пана Шацького про «беззаконня, яке коїть у місті клан братів Македонських (один із них є заступником мера. — Авт.), бізнесмен Антідзе, директор Центрального ринку Гречко і міський голова Баранов...». Упорядники агітки звинувачували місцевих князьків у низці гріхів; аналогічні звинувачення можна було прочитати на плакатах, з якими мітингувальники взяли в облогу будинок iз двома, на той момент, прокурорами: «Баранов, поверни дітям гроші, вкрадені зі спорткомплексу!», «Баранов, зупинися! У нас найвищі в Європі тарифи за комунальні послуги!», «Баранов, віддайте місту універмаг!», «Свободу пресі! Ми хочемо дивитися київський «5-й канал»!». Олена Нікітенко, один з організаторів пікету, сказала «Україні молодій», що впродовж семи років люди терпіли знущання над законами, над своїми правами — і терпець нарешті увірвався. В Україні помаранчева революція принесла бажані переміни — тільки не нам! Пані Олена стверджує, що під гаслами «Бердянську — свободу від прокурора Гуліна!», «Баранова — у відставку, прокурора — на пенсію!» ладна мітингувати принаймні половина членів громади, однак «їх ще утримує менталітет: люди бояться». Хоча всі знають, як «різали на металобрухт обладнання «прихватизованих» заводів — Першотравневого, «Шляхмашу», інших підприємств, як розпродували землю на Косі і гуртожитки, як ненаситний клан за безцінь скуповує комунальну власність громади. Баранов уже має мільйони доларів; Гречко «хатинку» «відгрохав»; Гулін продав збудований будинок на узбережжі, де людям заборонили приватизацію», — звинувачувала голова міської філії громадського об'єднання «Солідарність» Олена Нікітенко. Вона нагадала, що оборудку з центральним універмагом, приміром, уже вивчають співробітники облуправління боротьби з економічними злочинами (це достеменно відомо й автору цих рядків). Серед порушників фігурує і пан Македонський.

      Люди перекрили одну з основних вулиць Бердянська, котра з'єднує автобусний і залізничний вокзали. Міліція силкувалася зігнати протестувальників із проїжджої частини, та вони не поступилися навіть потому, як під улюлюкання до них вийшов прокурор Олексій Гулін. Усі чекали, чим завершиться зустріч групи депутатів-«нашоукраїнців» з обласним прокурором, на яку журналістів не допустили. Мав що сказати, зокрема, Ігор Кальченко, депутат міськради. Його опонування команді міського голови завершилося порушенням кримінальної справи проти... Кальченка! Той не з лякливих, подав позов — і суд відмінив постанову прокурора Гуліна. Поміж депутатів був і Валерій Гончаренко, директор житлобудорганізації. Потім Ігор Кальченко розповів журналістам, що прокурор області відразу ж обірвав Гончаренка, щойно той почав розповідати, що Баранов не заплатив за квартиру площею 160 кв. метрів в елітному будинку, за яких умов меру споруджували дачу на 200 кв. метрів: чому ви тут? я з депутатами розмовляю. Керівник депутатської групи міськради Григорій Патєй аргументував: це ж свідок оборудок міського голови! Не подіяло — пан Шацький виявив співчуття тим, хто вистоює у коридорі, і послав Гончаренка у загальну чергу (запис, зауважу, припинили ще напередодні). Так і не вислухавши докази клопотальника, котрий зголосився допомогти депутатам.

      За мить облпрокурор забув про те, що люд товпиться зранку, і розмова з депутатами затягнулася на півтори години! На прес-конференції Олександр Шацький потім скаже, що «депутати прийшли підготовленими, і я прийняв дев'ять звернень по суті. Будемо вникати». Депутати ж, уперше зустрівшись із керівником «оновленої» облпрокуратури, вийшли від нього розчарованими (можна було б, скажімо, хоч заяву від того ж таки Гончаренка прийняти! хіба ж годиться прокурору де-факто відвертатися від сигналу про злочин?). Того дня на прийом до Шацького потрапило осіб двадцять. З чим iшли люди? Зазвичай зі своїми «життєкомунгоспівськими» проблемами. Таких, безперечно, приймати комфортніше. Здогадуюся, що пан Шацький не квапив бабусь із дідусями...

      А біля входу до прокуратури міліцейські кордони намагалися прорвати інші клопотальники. Щонайменше одного з них мав би прийняти навіть Генеральний прокурор. Я про лікаря невідкладної допомоги міського шпиталю Олега Іовова. Чоловік стверджує жахливі речі — про які, до речі, у Бердянську до сьогодні говорили тільки пошепки, у вузьких колах. Цей фахівець змушений «піти у підпілля» і жити не у власній квартирі, а деінде. Чому? Силовики погрожують розправою. Дратує міліцію незговірливість медика, якому доводиться заактовувати смерть літніх людей. Досить часто одинокі пенсіонери мають на тілі ознаки насильницької смерті, і саме цього настійно «просять» не фіксувати оперативники. «Я тьму заяв написав; звертався до прокурора, його помічників. Усі мої сигнали ніби у прірву летять! — буквально кричав під порогом прокуратури Олег Іовов. — Як правило, таке трапляється з людьми, у яких немає родичів і чиї квартири у центрі міста». «Та ми про цю бердянську мафію убивць давно знаємо», — галасували жінки. А пан Олег апелював до свого дільничного, який підвернувся йому на очі: «Чернієнко? Іди сюди, розкажи, за що тобі Білоконь підполковника дав! І за що ти мене тероризуєш!»

      Мав кого вислухати прокурор області того дня. Та пробилися до нього, як це не дивно, чи не найслабкіші і «політично незаангажовані». «Мене не цікавить партійна приналежність заявників, — скаже на «післяприйомній» прес-конференції Олександр Шацький, — у кожному я бачу передовсім громадянина України». Бідкався прокурор з приводу дефіциту кадрів і настирливості журналістів, власного здоров'я (лікар, мовляв, категорично заборонив відвідини фінської лазні, а Президент 4 червня мене привселюдно «вмив» тим, що я «запарився»!) і «неслухняності» судів («По Шаповалову так і не виконали вирок у частині конфіскації його майна, а він ще й збирається позиватися зі мною». Йдеться про депутата міськрадівської групи «Наша Україна». — Авт.).

      Прокурор області будь-що хотів «відбілити» Олексія Гуліна бодай в очах журналістів, хоч не назвав жодної ініційованої тим справи проти корупціонерів Бердянська. І відверто засудив протестувальників: у країні, мовляв, з'явилася нова професія — «вічний революціонер». Дай студенту чи пенсіонеру 100, 50 чи навіть З0 гривень — він стоятиме з будь-якими гаслами і під будь-якими прапорами. Чого тільки від таких не почуєш! (Щось подібне ми вже чули «з донецьких країв» — iз вуст, приміром, пані Людмили, дружини «проффесора» Януковича!).

       Дійсно, почути можна всяке. Не прогнозуватиму відсоток достовірності того,

що можна було почути від мітингувальників, однак пан облпрокурор особисто дезінформував журналістів. З приводу хоча б того, що саме він є піонером виїзного прийому громадян у Бердянську. Кілька років тому за тим самим столом уже сидів один із його попередників, Григорій Середа. Давав прес-конференцію; розпікав місцевих силовиків за те, що вони своєю халатністю «уможливили» діяння на курорті серійного (з колодязя тоді витягнули одинадцять жіночих трупів) убивці Хамарова. А міському прокурору Гуліну, виходить, усе сходить з рук. Бо вміє організовувати «сито» виїзних прийомів шефа?