За останні чотири роки це в Енергодарі, що в Запорізькій області, вже треті «мерські» вибори (останнього голову міста-супутника Запорізької АЕС депутати міськради відставили 9 лютого). Попри «укорочений» термін перебування на посаді — до березневих виборів 2006 року, на портфель мера претендувало аж десятеро осіб. Вважалося, що «каліфом на годину» можуть стати передусім протеже дирекції ЗАЕС, керівник будорганізації Володимир Сірко, директор Енергодарської школи боксерів, екс-тренер відомих у боксі братів Сидоренків Володимир Манзуля, секретар міської ради Тетяна Плахотна чи перший заступник мера Владислав Дяченко. «Бунтівного» Івана Морщавку, 59-річного директора «Спеценергоремонту», міськвиборчком спершу навіть не реєстрував.
Відновлювати справедливість голова міської організації Партії захисників Вітчизни поїхав до Києва (в Енергодарі Морщавку називають «людиною Юрія Кармазіна», відомого народного депутата з «Нашої України»). Добився участі у виборах — і переміг, хоча довелося навіть устрявати в бійку з представниками «Слов'янського братства». «Вічного опозиціонера» часів Кучми підтримала ледь не чверть виборців; Дяченко набрав майже на 6 відсотків голосів менше; «людина ЗАЕС» — трохи більше 10.
Коментуючи дещо несподівані результати виборів, голова Запорізької облдержадміністрації Юрій Артеменко зауважив, що «розкладка» електорату дає додаткову роботу соціологам та політологам — і ніяких підстав для судового оскарження. Та «губернатор» помилився: пан Дяченко з поразкою не змирився. Одержати будь-які пояснення у мерії чи міськвиборчкомі не вдалося: «сіли» на лікарняний пані Плахотна і керівник прес-служби ради пані Мороховець; недосяжними для спілкування виявилися і пани Дяченко з Шавиріним, головою міськвиборчкому, а прості члени міської виборчої комісії чомусь «не в курсі».
Що ж до Івана Морщавки, то він, спершу подякувавши «УМ» за підтримку його акцій спротиву «ще проти того режиму», пояснив: «Огризки» злочинної влади будь-що намагаються відтермінувати передачу портфелів, аби побільше вкрасти». «Без п'яти хвилин мер» каже, що його першим кроком на новій посаді буде розпуск міської ради. «Аби запобігти зловживанням , я запропонував накласти тимчасовий мораторій на перерахування коштів із бюджету і рахунків комунальних підприємств, а депутати відмовилися, — обурюється Морщавка. — Та в мене досить документів, щоб довести: вибори міської ради у 2002 році не були легітимними».
Аргументи Дяченка? Позивач вважає, що «не там» друкували бюлетені. «Так мерія ж і дала хід відповідній угоді, — нагадує Іван Морщавка. — Аналогічна ситуація була й під час попередніх виборів міського голови. Тоді виготовлення бюлетенів довірили навіть незареєстрованому підприємству! Я оскаржив результати голосування , проте суд визнав «папірці від Петра з Кособокова» легітимними бюлетенями. То як тепер можна приймати протилежне рішення?». Морщавка добився, щоб справу про його обрання передали до Запоріжжя. Каже, що має надію на об'єктивність місцевого суду Орджонікідзівського району. Адже в Енергодарському місцевому суді аргументи позивача Дяченка оцінювала б... суддя Дяченко, дружина пана Владислава.
Тим часом, подейкують, Владислав Дяченко днями відвідав Київ — аби заручитися підтримкою лідерів своєї партії, «Трудової України». Дивись, і підсоблять київські очолити місто, яке іноді називають «енергетичною столицею країни»?
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
