За останні чотири роки це в Енергодарі, що в Запорізькій області, вже треті «мерські» вибори (останнього голову міста-супутника Запорізької АЕС депутати міськради відставили 9 лютого). Попри «укорочений» термін перебування на посаді — до березневих виборів 2006 року, на портфель мера претендувало аж десятеро осіб. Вважалося, що «каліфом на годину» можуть стати передусім протеже дирекції ЗАЕС, керівник будорганізації Володимир Сірко, директор Енергодарської школи боксерів, екс-тренер відомих у боксі братів Сидоренків Володимир Манзуля, секретар міської ради Тетяна Плахотна чи перший заступник мера Владислав Дяченко. «Бунтівного» Івана Морщавку, 59-річного директора «Спеценергоремонту», міськвиборчком спершу навіть не реєстрував.

Древні й мудрі казали — скажи мені, хто твій друг... Пан Петро Масляк витратив багато нервів і часу на розвінчання соціологічної служби Центру Разумкова. Нервів — бо йому не сподобалися оприлюднені результати травневого дослідження. Часу — бо змушений був навідатися до знайомого соціолога, який у щирій розмові повідав академіку таємниці нинішньої соціології. Прізвище «відомого фахівця» з соціології пан Масляк не розголошує, але повідомляє, що той останнім часом «піднявся», багато всього накупив і консультував академіка «на своїй крутій дачі за шашликами».

Сьогодні ми знову повертаємося до теми фальсифікацій на минулих президентських виборах і одного з епіцентрів тієї сваволі — Кіровограда. Злі язики вже подейкують, що скоро будуть підстави оскаржувати визнання Віктора Ющенка Президентом, адже Верховний Суд виніс вердикт про «переголосування» у зв'язку iз системними порушеннями в ході другого туру виборів, а винесені на даний час судові рішення у справах фальсифікацій зовсім не свідчать про таку «системність». «Стрілочники» отримують умовні терміни, їхні ж «дахи» сплять удома спокійно. Чи буде покарано той безмір та його «авторів»?
Повідомлення про затримання колишнього голови виборчої комісії сумнозвісного 100-го округу Сергія Хільченка кіровоградці сприйняли досить стримано: занадто бурхливі пристрасті вирували навколо відвертих і нахабних методів фальсифікації волевиявлення мешканців не окремої дільниці, а всього обласного центру, занадто довго тривав сам процес порушення кримінальної справи, викликів-розшуків (до речі, сам винуватець цих подій днями заявив, що, відпочиваючи на Закарпатті, ні сном, ні духом ні про що не відав). За цей час обласну прокуратуру не раз пікетували члени місцевих осередків партії «Батьківщина» (голова її обласної організації Валерій Кальченко очолював кіровоградський виборчий штаб кандидата Віктора Ющенка), громадські організації. Серед вимог до влади багатьох мітингів, «круглих столів», інших зібрань громадськості було незмінне: дати правову оцінку діям сотої виборчої комісії.
Якоюсь мірою ця емоційна хвиля вже почала спадати. І все ж повідомлення про те, що у Києві працівники УБОЗ обласного управління МВС затримали пана Хільченка, місцеві ЗМІ виділили як особливу новину. Адже не йдеться про виконавця чужої волі, «стрілочника» чи жертву політичного тиску. І значно більші емоції викликала новина про те, що Хільченко знову на волі...