Головне на ринку — пісок і вогнегасник

23.06.2005
Головне на ринку — пісок і вогнегасник

Пожежників зустріли замки на дверях. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

Вогняна «епідемія»

      Інакше й не назвеш ситуацію, що склалася останнім часом на київських торговельних майданчиках: упродовж якихось трьох місяців горіли 4 ринки. Спочатку зайнялися намети на шулявському секонд-хенді, а потім невдовзi запалали радіоринок на Караваєвих Дачах, так званий «шпалерний» базар на Окружній і «китайський» біля станції метро «Либідська». Через недотримання техніки безпеки, порушення правил монтажу електропроводки та необережне поводження з вогнем постраждали десятки торговців (дехто позбувся всього свого товару), добре, хоч обійшлося без людських жертв. Пожежники, які виїжджали на місця подій, щоразу мали проблеми з гасінням вогню — десь не було проїзду для машин, десь після безрезультатних пошуків гідранта довелося брати воду за 200 метрів від ринку.

      Зважаючи на таку невеселу закономірність, міністр з питань надзвичайних ситуацій Давид Жванія видав розпорядження всім регіональним підрозділам МінНС перевірити дотримання вимог пожежної безпеки на ринках та зробити все, щоб  убезпечити громадян під час їхнього перебування на цих об'єктах. Не оминула така перевірка і столичні ринки, яких налічується у місті близько сотні, — до кінця місяця районні комісії подадуть результати рейдів до Головного управління МінНС. Поки ж, за словами головного спеціаліста міського держпожнагляду Геннадія Кириленка, робота триває.

Грати слід за правилами

      Вимоги, які висувають пожежники до керівництва ринків, прості й зрозумілі навіть школяреві — по-перше, зробити все, аби попередити пожежу, по-друге, забезпечити торговців та рятувальників усім необхідним для гасіння вогню, коли той уже запалав. Отже:

      1) на кожному, бодай невеличкому торговельному майданчику має бути куточок із вогнегасником та піском, причому не завалений «для краси» тюками з товаром і не схований подалі від народу під якимось прилавком, а на видноті. Інспектори називають ці предмети первинними засобами пожежогасіння і дуже нервуються, коли не знаходять їх під час перевірки на ринку;

      2) шляхи евакуації людей у випадку пожежі повинні бути вільними для проходження, а не захаращуватись коробками, столиками й стільцями чи перекриватись тимчасовими перегородками. Між торговельними наметами, павільйонами і звичайними столами повинна зберігатись певна дистанція, щоб пожежникам у разi лиха було легше виконувати свою роботу, а вогню було важче переходити з одного об'єкта на інший;

      3) води, яку привозить пожежна машина, вистачає тільки на 5 хвилин боротьби з  полум'ям, тому на кожному ринку є гідранти — установки, які під'єднуються до підземної водогінної мережі й можуть забирати звідти воду. Зрозуміло, що прохід до цих джерел рятівної вологи має бути вільним.

      4) окрема розмова — щодо електрообладнання, яким щодня користуються торговці. Замотані ізоляцiйною стрiчкою  дроти та саморобні подовжувачі, які лежать просто на тюках із легкозаймистим товаром або ж проходять по синтетичному «даху» наметів — це пряма дорога до великого багаття, на яке може будь-якої миті перетворитися ринок. Якщо на електромережу, розраховану максимум на 10 холодильників та 30 лампочок, навісити ще зо два десятки вентиляторів, кільканадцять кип'ятильників, магнітолу з феном, праску та телевізор, проводку може замкнути, і тоді вже лиха не оберешся... 

      А ще не забудьте про автоматичну протипожежну сигналізацію, схему евакуації народу, інформаційні пам'ятки та плакати — на них обов'язково зверне увагу прискіплива комісія.

Ідеальних ринків не буває

      Як довела щорічна практика перевірок, на будь-якому об'єкті знайдеться хоча б кілька дрібних порушень, але такого жаху, як на  ринку «Айлен», пожежники не бачили ніде. Як розповів начальник Солом'янського управління ГУ МінНС України Станіслав Басанько, адміністрація торговельних закладів зазвичай іде назустріч пожежникам, але не в цьому випадку: «На весь Київ це єдиний ринок, який не дає нам нормально провести перевірку і не хоче виконувати наших приписів. Інспекторів не пускають на територію, директор не хоче спілкуватися з пожежниками, водночас на сьогодні «Айлен» має 22 недоліки у протипожежній системі, але найгірше те, що керівництво не збирається їх усувати».

      Ця неприємна історія, за словами Геннадія Кириленка, тягнеться ще від 1996 року, коли був заснований ринок, щоби прибрати стихійну торгівлю з київських вулиць. Новенький «Айлен», який  розмістився у колишній їдальні заводу «Меридіан» (бульвар Івана Лепсе,23), буквально випросив у пожежників  дозвіл на відкриття і письмово гарантував, що протягом року проведе усі необхідні протипожежні заходи. Втім через рік мало що змінилося: проходи між столиками залишались такими ж  вузькими, та й проводку ніхто не думав міняти. Відтоді й пішло: пожежники щороку роблять приписи, погрожують закрити ринок, якщо там не буде наведено лад, а дирекція скаржиться на брак коштів і часу, на несприятливі обставини й обіцяє все владнати найближчим часом — тільки дайте дозвіл на торгівлю. Цьогоріч терпець пожежникiв урвався, і вони подали всі матеріали про незадовільний стан ринку до прокуратури. А для того, щоб городяни знали, що коїться на «Айлені», комісія запросила на останній рейд столичних журналістів — мовляв, самі все побачите.

«Теплий» прийом

      Не скажу, що керівництво ринку було раде бачити комісію, та ще й у супроводі телекамери з «5-го каналу»: заступник директора вимагав вимкнути апаратуру, а менеджер звинувачувала непроханих гостей у нахабстві. Директора в кабінеті адміністрації не було, тому після тривалої бесіди з її підлеглими пожежники вирушили «в обхід» без провідника. Мабуть, найважче було продиратися вузенькими коридорчиками, які вели до складів, — темно, тісно, та ще й чомусь немилосердно смерділо гнилою рибою (а склади були із промисловими товарами). Проводка проходила просто по картонних перегородках, лампи подекуди не висіли, а напівлежали на залізяччі, підземний перехід на інший бік вулиці перетворився на сміттєзвалище... Наочно оцінити порушення, які були у торговельних залах, нам не вдалося — поки комісія ходила «по підземеллях», хтось повиганяв покупців із павільйонів, причому разом із продавцями! Пожежники могли тільки «поцілувати замки» на дверях та позазирати всередину через скло.

      Покупці невдоволено виходили надвір, а продавці нашорошено чекали, поки, як пояснила мені одна з них, «ця клята комісія звідси не забереться». Працівники торгівлі чомусь були переконані, що пожежники хочуть... закрити ринок у чиїхось інтересах і залишити дві сотні людей без роботи. Натовп стояв на сходинках будівлі, а працівники МінНС продовжували пошуки директора ринку Ілли Данчук. Через деякий час нам нарешті вдалося почути її версію усього, що відбувається.

      За словами пані Данчук, в усьому винний завод «Меридіан», у якого ринок орендує приміщення для торгівлі: «Колись договір про оренду сторони підписували на цілий рік, але останнім часом «Меридіан» дає згоду тільки на один місяць, і щоразу по закінченнi цього терміну  продавці не знають, чи залишаться на своїх місцях. У такому «підвішеному» стані «Айлен» перебуває вже третій рік. А от якби в нас був договір на рік, ми б відразу вклали гроші в ремонт, переробили і торгові зали, і електромережі. Зараз ми судимося з орендодавцем, щоб отримати довгостроковий договір. Коли отримаємо, тоді й приходьте». Отож турбуватися про безпеку громадян та й, зрештою, про збереження матеріальних цінностей керівники  «Айлену» будуть уже після «розборок» із заводом. Інакше кажучи, поки грім не вдарить, мужик не перехреститься...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>