Із пекла концтабору

      Чотириметровий знак у вигляді двосторонньої стіни пам'яті з'явився вчора у Бабиному Яру. Творіння рук скульптора Павла Боцвіна та архітектора Андрія Мороза урочисто відкрив київський міський голова Олександр Омельченко. За його словами, ми мусимо пам'ятати жах війни, щоб ніколи не допустити його повторення.

      Знак має два боки: з одного ми бачимо зруйноване місто, в обрисах якого легко вгадується золотоверхий Київ: над потрісканим Андріївським узвозом височить Лаврська дзвіниця, поряд викарбувані бані Софійського собору. Як пояснила мистецтвознавець Олеся Авраменко, чорні силуети будинків на сірому тлі водночас є узагальненням усіх понівечених фашистами міст та сіл України. Напис на гранітній брилі пояснює, що це данина «світові, зневіреному нацизмом».

      На звороті зображено обмотане колючим дротом пекло концтабору: знесилені, майже невагомі фігури простягають руки до неба, не знаходячи порятунку від пекучого вогню, згинаються від болю дорослі, дитина із сумом дивиться на нас крізь табірну oгорожу. На кам'яній потрісканій стіні, поруч із тавром остарбайтера, напис: Пам'ять заради майбутнього, а під ним стоїть «золота», відполірована до блиску бронзова дівчинка у короткій сукні, яка грається з лялькою в доньки-матері. Сонячна фігура, схожа на промінчик із майбутнього, контрастує із зображенням стражденних людей. За словами скульптора Павла Боцвіна, таке поєднання каміння та металу підсилює враження від пам'ятника: з одного боку, це трагічний монумент, з іншого — у ньому є світлий елемент, заради якого варто продовжувати життя.

      За словами авторів проекту, вони ще у жовтні минулого року знали, як виглядатиме майбутній шедевр. Маючи на руках готовий проект, митці цілих 9 місяців узгоджували його в різних інстанціях і збирали необхідні папірці, а саму роботу над виготовленням знаку виконали рекордними темпами — усього за 2 тижні.

      Десятитонна кам'яна брила, в якій українці увічнили людське страждання та надію, прибула до творчої майстерні з Коростишівського родовища. Як пояснив Павло Боцвін, автори використали габро — особливий вид чорного граніту, який видобувають тільки в Україні та в невеликій кількості у Норвегії. Цей дрібнозернистий матеріал без прожилок та різнокольорових вставок ідеально підходить для скульптур, тому вирішили працювати саме з ним. Автори кажуть, що їхній роботі не страшні ні дощ, ні сніг — згадка про жертв нацизму стоятиме вічно.

ТИМ ЧАСОМ

      На столичній Алеї Слави вчора з нагоди Дня скорботи була вишикувана почесна варта Міністерства оборони. Найвищі керівники нашої держави прийшли до парку Слави, щоб вшанувати пам'ять жертв Великої Вітчизняної війни. Президент України Віктор Ющенко вранці поклав квіти до пам'ятника Невідомому солдатові. У церемонії також взяли участь Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, члени уряду та інші державні діячі. Присутні вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання.

ТІЛЬКИ ФАКТИ

      Ось уже 5 років поспіль Україна відзначає День скорботи і вшанування пам'яті жертв Великої Вітчизняної війни. 22 червня 1941 року, 64 роки і один день тому, фашистська Німеччина без оголошення війни віроломно напала на Радянський Союз. Воєнні дії, які точилися на українських землях майже 40 місяців, перетворили на руїни і згарища 714 мальовничих міст і селищ, стерли з обличчя землі 28 тисяч сіл. Загинув кожен п'ятий житель України. Тяжких втрат зазнала під час війни українська столиця — під час окупації фашисти винищили близько 200 тисяч киян та 100 тисяч вивезли на каторжні роботи. Жахливі акції зі знищення громадян проводились в урочищі Бабин Яр, Сирецькому таборі смерті, концтаборах Слобідки, Солом'янки, Жулян, Борисполя, Дарниці... З майже мільйонного населення перед війною до осені 1943 року в Києві залишилося менше 180 тисяч. У місті було зруйновано 6 тисяч будинків та понад 800 промислових підприємств.