— Незабаром відбудеться з'їзд «Народного союзу «Наша Україна», на якому планується підбити підсумки першого етапу будівництва партії. Які висновки можете зробити ви?
— Ми вже розбудували всі 27 регіональних організацій: у областях, Криму, Севастополі та Києві. Остання з них була створена у столиці. Ми почали будівництво з регіонів, а завершити його вирішили у Києві. Поступово закінчується формування районних і міських організацій. До з'їзду плануємо завершити цей процес.
У партію вже вступило майже півсотні тисяч наших громадян. Але зараз у нас така ідеологія: ми не женемося за кількістю, вважаємо, що партія має наповнюватися якісно. Це для нас головне. Тому ми ретельно перевіряємо тих людей, які входять до НСНУ. При вступі вони повинні подати дві рекомендації від діючих членів партії.
Є певні труднощі. Вони виникають через те, що в регіонах є люди з різним рівнем політичної культури. Скажімо, є політичні сили, які застосовують адміністративний тиск на наші організації. Так, наприклад, було в Рівному, де обласна влада всілякими методами не хотіла допустити створення крайової організації. Є проблеми узгодження різних середовищ, з яких формується партія. Це непростий процес. Але він закономірний. Бо про партію Ющенка ми говорили ще з 2002 року. І вже на тих парламентських виборах люди питали: «Де можна вступити в «партію Ющенка»?».
— Цікаво, що веде людей у НСНУ. Мабуть, сам Ющенко?
— Не тільки Ющенко. Це народна партія, яка була народжена на Майдані. Що нас вивело на вулиці? Ющенко? Дійсно, це так. А ще — вимога справедливості, свободи, бажання змінити життя, припинити тиск влади, прагнення жити в цивілізованій і демократичній країні, де не було б цензури, та нормально співіснували бізнес і влада. От ці ідеї об'єднали людей. І не мають рації ті, хто каже, ніби в нас нема ідеології. Вона є. Це ідеологія, народжена Майданом.
— Яка вона, якщо брати усталений у нас поділ, — права, центристська, ліва?
— Не треба вганяти партію в якісь рамки. В усьому світі ідеології змішуються. Зараз на Заході навряд чи хтось відрізнить неоконсерватизм від неолібералізму. Є загальнолюдські ідеї, і саме на цьому будується ідеологія народної партії. А якщо вже говорити про якісь рамки, то ми ближчі до центру, десь до правого центру. Але людей це не цікавить. Вони перш за все переймаються ідеями, які ми відстоюємо.
— Цікаво, а що так масово веде в партію представників нової влади — чиновників «призову-2005»? Теж ідеологія?
— Оперуючи даними, які в мене є, я не бачу, щоб відбувався масовий вступ до лав НСНУ представників нової влади. Ми розуміємо, які загрози несе подібний шлях розвитку політичних сил, і вже бачили його на прикладі кількох «партій влади».
— Давайте так: скільки «губернаторів» очолюють регіональні осередки НСНУ?
— Із 27 регіонів лише в дев'ятьох, тобто у третині, обласні організації очолюють «губернатори». Хоча й тут треба відзначити одну просту річ: майже всі вони були керівниками обласних штабів Віктора Ющенка, ці люди є політичними лідерами регіону. Як ми можемо відмовити їм у праві очолити партійну організацію, якщо вони в усіх трьох виборчих турах вели людей до перемоги? Тому це закономірний процес. Скажу більше: якби партія була створена раніше, картина була б дещо іншою: спершу вони б стали керівниками обласних партійних організацій, а потім — «губернаторами». Але процес створення НСНУ затягнувся.
Ще раз підкреслюю: ми розуміємо цю загрозу і не ставимо собі за головну мету залучення до партії державних службовців або голів адміністрацій.
— А як щодо вступу до партії прибічників колишньої влади?
— Це справді проблема. Але якщо ця людина, наприклад, не займалася фальсифікаціями, не тиснула на виборців, якщо вона користується суспільним авторитетом... Тут потрібний індивідуальний підхід...
— Кілька разів ви згадали про певну загрозу у будівництві партії. Яка саме загроза?
— Загроза нормальному розвитку партії як елементу цивілізованої політичної системи. На що перетворилася НДП, на що перетворилася СДПУ(о)? Я не хочу, щоб «Наша Україна» повторила такий шлях.
— Iгоре, у минулому, установчому, з'їзді НСНУ брали участь представники багатьох партій. Чи будуть якісь нові учасники на наступному форумі ?
— Переговори тривають. На засіданні ради партії прийнято рішення утворити робочу групу на чолі з Романом Безсмертним, яка б вела переговори з партіями-засновницями блоку «Наша Україна» та іншими політичними силами щодо їх розпуску та входження до НСНУ. Тут кожна партія буде вирішувати самостійно. Але ми все-таки сподіваємося, що наші домовленості з партією «Реформи і порядок» спрацюють, і вони проведуть з нами з'їзд в один день.
— Власне, із ПРП (яка зараз зветься «Наша Україна») виникають проблеми. Тарас Стецьків, наприклад, нещодавно заявив, що в партії є вагання, бо НСНУ має недоліки. Зокрема, «відсутність ідеології», «адміністративний характер», «спроби спекулювати авторитетом Ющенка»...
— Що значить — «спекулювати авторитетом Ющенка»? Коли Тарас Степанович балотувався на парламентських виборах 2002 року як висуванець від блоку «Наша Україна», він про це не говорив.
Так, тут є певна зв'язка: Ющенко є почесним головою партії. Це нормально... Я взагалі бачу зараз дві концепції, які вимальовуються в суспільстві та насамперед у політичній еліті. Перша — прийняти той варіант, який був за Кучми. Тобто є безпартійний Президент, є групи, які впливають на його рішення, і серед них є «розводящі». Існує друга концепція — нормальна і цивілізована. Є партійний Президент, і є політична сила, яка з ним ідентифікується. Вони несуть спільну відповідальність.
Перший варіант ми вже пройшли за Кучми. Думаю, він неприйнятний для розвитку країни. А якщо ми йдемо цивілізованим шляхом, то партійний Президент — нормальне явище. Ніхто не дорікає Бушу, що він республіканець, хоча там суспільство проголосувало майже 50 на 50. Не кажуть же йому: «Ти мусиш покинути Республіканську партію». А от у Росії є безпартійний Президент, який вважає, що він арбітр нації і так далі. Схема зрозуміла.
— І з цієї схеми випливає, що Ющенко мусить очолити список пропрезидентської коаліції на наступних виборах?
— Я не бачу тут ніяких юридичних проблем. Є стаття 103 Конституції, яка забороняє Президентові мати інший представницький мандат або обіймати посади в об'єднаннях громадян. Але Президент не обіймає посаду і не претендує на мандат. Він веде свою політичну силу на вибори. Зрозуміло, що ми будемо казати виборцям, що він складе мандат. Коаліція не замовчуватиме цей факт. Але це — політичний крок Президента, його партійної ідентифікації: він несе відповідальність за партію, а партія — за його діяльність.
— Складається враження, що це — лише психологiя, адже ім'я Ющенка на чолі списку додає голосів. Він балотується у депутати, але водночас не бореться за мандат. Тут немає моральних суперечностей?
— Для мене таких суперечностей немає. От якби він очолив список Партії регіонів, тоді вони б були. А Ющенку пропонують очолити список партії, де він є почесним головою. У чому проблема? Будь-який лідер використовує свій потенціал для того, щоб його політична сила набрала більше голосів на виборах. Це очевидно.
— А якщо коаліцію з Блоком Тимошенко та Народною партією Литвина раптом не вдасться створити, чи буде Ющенко очолювати список НСНУ?
— Якщо Президент погодиться. Можу лише навести слова голови політради НСНУ Романа Безсмертного, який цитував Віктора Ющенка: «Якщо потрібно, я буду першим у списку». (У суботу Ющенко заявив: «Я подумаю над цим, але, у принципі, моя позиція досить схильна, щоб у цьому списку Президента не було». — Авт.).
— Ви назвали дві концепції стосунків Президента із різними силами. А вам не здається, що зараз у нас якраз наявний перший варіант, коли глава держави є «миротворцем» політичних еліт?
— Не зовсім так. Тому що Ющенко — не Кучма. Ті суперечності та інтереси мали інший характер.
Зараз іде пошук того балансу і тих механізмів, які дозволили б узгодити інтереси для прийняття рішень. Нині цей процес справді базується на імені Ющенка. А ми пропонуємо зробити його більш цивілізованим. Так, щоб інституційні механізми працювали незалежно від волі різних політичних суб'єктів і забезпечували єдність владної команди.
— Тобто створити таку політичну силу, яка була б для Президента опорою?
— Скажімо так: якщо буде створено політичну коаліцію, то в неї буде ціль — разом іти на вибори. Отже, різні сили в межах цього блоку повинні узгоджувати свої рішення. Якщо вони цього не робитимуть, з'явиться загроза втрати довіри народу, і як наслідок — поразка на виборах. Це був би один із механізмів вирішення певних неузгодженостей.
І для нас вкрай важливо, щоб до коаліції приєднався Блок Юлії Тимошенко. Ми виробили свою пропозицію. Судячи з останніх заяв Юлії Володимирівни, вона погодилася з тією ініціативою, що ми підемо на вибори разом. Є суспільне очікування на створення спільного блоку між нами та БЮТ. Люди бачать у єдності ті сили, які відстоювали з ними під час «помаранчевої революції» свої ідеї.
— Якщо є таке суспільне очікування, чому ж тоді всередині президентської команди виникає стільки суперечностей?
— Я не сказав би, що є кардинальні суперечностi. Але вони обумовлені декількома факторами. Один із них — це відсутність політичного та адміністративного механізмів узгодження інтересів. Тобто немає багатьох законів, зокрема про Кабінет Міністрів, про здійснення повноважень Президентом України. Через цей законодавчий «вакуум» виникають певні проблеми.
Ще одна причина суперечностей така. За певними даними, вони ініціюються з-за кордону. Тобто російські політтехнологи не заспокоюються. І одне з їхніх головних завдань — розколоти помаранчеву коаліцію. Тому продукуються ідеї, статті, месиджі, щоб розколоти нову владу. Принцип «розділяй і владарюй» намагаються застосувати і сьогодні.
— Якщо це ініціюється ззовні, цікаво, чому тоді «герої» конфліктів піддаються на такі провокації?
— Я не хотів би це коментувати. Досвіду в них немає, є ще певні причини...
— А всередині НСНУ суперечностей немає? Адже цю партію було утворено з багатьох інших, і в лавах «Нашої України», очевидно, є якісь домінуючі групи впливу.
— Ми мусимо забути, якими партіями ми були в минулому. Є НСНУ, є рівноправні члени. А механізм дуже простий: є президія, яка збирається щосереди, обговорює політичні питання і приймає рішення. Я не сказав би, що в партії є чиєсь помітне домінування. І це нормально. Ми ж не підприємство, де усім керує генеральний директор.
— Ігоре Олександровичу, нещодавно ваша партія надіслала проект коаліційної угоди блоку Тимошенко та партії Литвина. Відповіді вже надійшли?
— Це делікатне питання. Я не буду його заглиблено коментувати. Скажу так: м'яч на їхньому полі. Але нас тішить заява Тимошенко про те, що вона хоче йти з нами на вибори спільно.
— Якщо все-таки повернутися до заяв з боку партії Пинзеника, то одна справа — те, що говорить Стецьків і Ко, а інша — що ПРП справді не зовсім рада приєднуватися до НСНУ, натомість бачить центром впливу Тимошенко...
— Ми моніторимо цей процес. Справді, деякі обласні організації ПРП виступають проти розпуску і входження до НСНУ. Що можу сказати? Така політична воля цих організацій. Але все вирішить з'їзд ПРП. Маю надію, що він прийме рішення , про яке ми домовлялисяь.
— Якщо ПРП не припинить свого існування, чи є домовленості про те, що до вас перейде частина її лідерів?
— Частина вже перейшла: Васюник (заступник державного секретаря. — Авт.), Бондаренко, Яворівський, інші. За всіх не можу говорити. Але ідея влиття до НСНУ принаймні не відкидається. Ідуть складні переговори. Тому я не хотів би «педалювати» цю тему.
— Як щодо Народного руху? На останній прес-конференції голова політради НСНУ Роман Безсмертний сказав, що ви розраховуєте на тісну співпрацю, навіть у єдиній партії. Це вже чіткий план чи пропозиція?
— Це наша пропозиція Народному рухові, і вона була озвучена давно. Ми готові до входження НРУ в НСНУ. Зараз у нас спільна фракція в парламенті, у нас є домовленість про співпрацю. Ми дуже близькі, але зрозуміло, що рішення буде приймати Рух.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
