Сила в крапових беретах

22.06.2005
Сила в крапових беретах

Кiхтенко — Луценку: Гвардiя не пiдведе! (Фото прес-служби ВВ.)

      Вони змагалися відчайдушно й запекло. Адже кожен знав: окрім омріяного крапового берета, який так важливо здобути, на нього цього разу ще й прискіпливо поглядають іноземці. Керівники спецпідрозділів п'яти європейських країн (Росія, Білорусь, Молдова, Іспанія, Італія) та військові аташе ще з шести держав (Казахстан, Польща, Румунія, Туреччина i Франція) спостерiгали за змаганням спецназу ВВ, думаючи про майбутнє. Бо, згідно з підписаними напередодні домовленостями, подібні змагання невдовзі проводитимуться на міжнародному рівні. А з ними — й обмін досвідом. Правда, поки що не відомо, за якими нормативами змагатимуться, бо в кожній країні вони різні.

 

Не «краповик», так гвардієць

      Право носити краповий берет кожен спецназівець здобуває буквально потом i кров'ю. Це не просто головний убір, а відзнака найвищої кваліфікації бійця спецпідрозділу. Як правило, ця традиція має найміцніші корені саме у Внутрішніх військах України, Росії i Білорусі. Але останнім часом «краповики» стали з'являтися i в інших спецпідрозділах МВС.

     Та днями на власну базу спецпідготовки ВВ у Нових Петрівцях, що під Києвом, з'їхалися саме «Барси», «Омеги», «Гепарди» та «Ягуари» з усієї країни. Мета кожного спецназівця Внутрішніх військ одна — краповий берет. Комусь того дня пощастило (продемонструвавши рівень власної підготовки, чимало бійців стали «краповиками»), комусь — ні. Але й тим, кому чекати нових змагань у наступному році, й тим, хто вже зараз із гордістю носить краповий берет, бути бійцями ВВ залишилось недовго — на них чекає статус гвардійців. Бо Внутрішні війська переіменують у Національну гвардію МВС України. Як раніше повідомляла «УМ», це передбачено новим законопроектом, який наразі розглядає Верховна Рада. Попередню назву «Республіканська гвардія» було відхилено.

      Цього разу про майбутню назву ВВ уже офіційно заявив i міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Крім того, згідно із законопроектом, він обіцяє доручити гвардійцям не тільки охорону атомних станцій та іноземних посольств, а й не притаманні їм раніше екологічні функції. Щодо боротьби з оргзлочинністю , то ці функції у будь-якому випадку залишаються за ВВ. А ще законопроект передбачає надати спецзагонам більше повноважень під час ймовірних масових заворушень.

Важко в навчанні, легко в бою

      А того дня було на що подивитися i журналістам, i іноземним гостям. Серед звичних нормативів на «краповий берет», змагання за який уже традиційно втретє проводяться в Україні, — крос, подолання смуги перешкод, влучна стрільба (володіння вогнепальною зброєю повинно бути ідеальним) — на особливу увагу заслуговували окремі з них.

      Наприклад, універсальний бій. Це найскладніше випробування, бо битися новачку доводиться вже з повноцінним «краповиком». I тут мало втриматися на ногах чотири хвилини, треба в умовах повного контакту продемонструвати техніку володіння рукопашним боєм, при цьому намагатися вести спаринг активно. До речі, якщо «краповик» програє, його можуть позбавити почесного берета. Отже, «піддавки» виключені.

      «Шоу-програмою» для гостей були й показові виступи спецназу. Так, бійці спецпідрозділу «Омега» ефективно звільнили умовних заручників з палаючого автобуса. Терористів попередньо приголомшили світло-шумовими гранатами. Приблизно теж саме відбулося i на іншому об'єкті — будинку із «заручниками». Штурмові групи, використовуючи альпіністське спорядження, проникли у вікна через дах.

      Гості із Західної Європи не приховували захоплення, а колеги з Росії зробили декілька зауважень. Бо деякі сучасні тактичні дії ВВ на практиці в тій же Чечні показали себе нерезультативно, i не без втрат. Командувач українських ВВ Олександр Кіхтенко був лаконічним: « Російські втрати не були марними, сумуємо за вашими загиблими, а цей досвід використаємо, бо Україна мирна держава».

      А ось Юрій Луценко залишився задоволений усім. Міністр переконаний, що все продемонстроване ВВ того дня свідчить про високий клас їхньої майстерності та готовність військовослужбовців стати гвардійською частиною.

Як не Янукович, то Білоконь

      Ганебний факт: поряд з полігоном ВВ у Новопетрівцях розміщується дача екс-Прем'єра Віктора Януковича. А безпосередньо за парканом так званий «мавзолей» Миколи Білоконя. Його наступник на посаді міністра Юрій Луценко запевняє, що цей палац колишнього головного міліціонера країни він обов'язково поверне рядовим  правоохоронцям. Виявляється, що за колишньої влади у внутрішніх військ просто відібрали шматок полігона в 60 гектарів землі. Сьогодні там, окрім дачі, є ще й стайня та стадіон.

      Хоча з іншого боку, за словами Луценка, існують i проблеми з поверненням. Бо якщо продати нерухомість, то гроші потраплять у держбюжет, i МВС залишиться ні з чим, а якщо спробувати надати в оренду під заставу, то виникне проблема із землею. Адже цю землю Верховна Рада віддала в загребущі руки колишніх можновладців. Звісно, це лише окремий фрагмент, бо таких садиб на рахунку МВС бозна скільки. Головне в іншому: зараз іде пошук правильного рішення, за якого ці садиби слугуватимуть МВС, тобто рядовим міліціонерам, а не окремим чиновникам.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>