На те вона і «партія влади»...

      Офіційний осередок новітньої партії влади є тепер і в Києві — минулої суботи у столичному Жовтневому, тобто (по-новому) Міжнародному палаці культури і мистецтв, пройшла установча конференція міського осередку «Народного союзу «Наша Україна». Головою енесенушного підрозділу стольного града без вагань був обраний народний депутат і наступник Віктора Ющенка на «посаді» керівника парламентської фракції «НУ» Микола Мартиненко. Хто саме не вагався, ставлячи пана Миколу на перспективну (попереду — боротьба за крісло мера Києва) партійну посаду — це вже інше питання, бо делегати конференції, схоже, взагалі не надто замислювалися над тим, за кого голосувати — аби не за Олександра Омельченка. Такий варіант, принаймні теоретично, також був можливий, але будь-яка згадка про Сан Санича викликала у зали такий вибух обурення, що якби не знаття, яким чином у подібних монструозних владно-партійних структурах усе робиться, можна було б тільки дивуватися, як нинішній міський голова взагалі потрапив у список Ради київського осередку НСНУ, куди його разом з іще 40 особами таки обрали більшістю голосів. До речі, самого Омельченка на з'їзді не було. А ще кажуть, що Олександр Олександрович, якому довелося вийти з виведеної ним адмінресурсними методами із грязі в князі «Єдності» заради входження в лави партії, потрапити до якої вважає за потрібне кожен, був дуже засмучений тим, що головою київського осередку НСНУ оберуть Мартиненка. Втім не менше засмученим виглядав і затятий опонент Сан Санича, колишній голова київського виборчого штабу Віктора Ющенка Володимир Бондаренко, який нібито теж мав усі шанси претендувати на цю посаду.

      Словом, партійні технологи вдалися до соломонового рішення, віддавши керівне крісло столичної організації НСНУ третій людині. До речі, одностайне рішення оргкомітету з підготовки конференції про підтримку безальтернативної кандидатури Миколи Мартиненка з президії виголосив не хто-небудь, а секретар РНБОУ Петро Порошенко. Сімом із гаком сотням делегатів не залишалося нічого іншого, крім як його підтримати. Щоправда, з кількістю зареєстрованих учасників зборів коїлося щось дивне — спершу, на початку конференції, їх було щось із 514, а потім виявилося вже 750.

       Новообраний головний київський енесенушник, з оточення якого ще з тиждень тому долинали вперті «чутки» про «небажання Миколи йти у мери, бо навіщо воно йому здалося?», вже почав уживатися в роль кандидата на посаду «Омельченка-2». Зокрема, заявив: «Ми будемо зобов’язані брати на себе всю відповідальність — зокрема як міська організація НСНУ. Нас не повинно заспокоювати те, що Київ — найкраще місто в Україні, що тут найвищі доходи. Але ж тут і найвищі ціни. Тому проблеми, які турбують кожного жителя міста, повинні бути нашими проблемами». Серед таких проблем Мартиненко назвав доступне житло, якісні житлово-комунальні послуги, громадський транспорт, хаотичну забудову в історичному центрі та заповідних районах столиці тощо. «Але прибрати сміття з вулиць — не допоможеш тільки сміттєвозами. Потрібно ще вичистити сміття з деяких київських кабінетів. Кадрове сміття!» — коротко і ясно. А ще пан Микола вважає, що на посаду міського голови НСНУ висуне гідного кандидата. «І не принципово важливо, яке це буде прізвище, — переконаний Мартиненко. — Я думаю, ми приймемо правильне рішення. І переможемо на виборах». Швидше за все, так воно й буде — звісно, якщо кандидата висунуть справді гідного.