Нещодавно Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова оприлюднив результати соціологічного опитування з приводу «актуальних» проблем українського суспільства. На думку поважних науковців центру, до них належить не те, як звести кінці з кінцями чи перемогти злидні, масове безробіття, хвороби, несприятливу екологію, злочинність, наркоманію, СНІД, туберкульоз. Не те, де знайти гроші на навчання дітей і онуків. Не те, де взяти гроші на житло для дітей, які підростають, щоб не тулитися в двокімнатній квартирі трьом родинам. Усі ці проблеми, як відомо, буквально роз'їдають наше суспільство. Але, на думку «спеціалістів», виявляється, що пересічні українці переймаються зовсім іншими «життєво важливими проблемами». Серед них дві традиційні, вже з оскомою на зубах питання «для лохів», — про подвійне українсько-російське громадянство і другу державну (російську) мову в Україні.
Ось так, шановні. Виявляється, після помаранчевої революції ні про що інше наш народ уже думати не може. Навіть проблеми літнього відпочинку відійшли на другий чи третій план. Гроші на поїздку до моря люди нашкребли — і тепер денно й нощно лише й думають, що про подвійне громадянство і «двоязичіє». Уже і Янукович зі своєю командою або, як деякі кажуть, бандою програв вибори якраз через подвійне громадянство і другу державну російську мову (наголос на них кандидатовi-простачкові підкинули все ті ж «соціологи» й «політологи», які з цифір'ю в руках переконали «проффесора» в абсолютній безпрограшності цих ідей. І результати «опитування» для більшої переконливості «пришили»). Вже і його братани-соратники на всю країну покаялися, що неправильну тактику вибрали з цим «даблом». Ну, думали ми, наївні, все. Капець. Більше про ці очевидні дурниці ніхто й не згадає. Тим паче перед новими виборами. Овва! Помилилися.
Ось і знову вибори наближаються — парламентські, а новій-старій владі все ті ж «соціологи» і «політологи» з маніакальною настирливістю пропонують наступити на ті самі граблі і в тому ж темному місці. Шановні, отямтеся!
Та в декого ще й гуля не зійшла з лоба від подвійного громадянства і другої офіційної (російської) мови. Та, то все на емоційному рівні, чую я заперечення «спеціалістів», у яких усе не «по-простому», а на найвищому «науковому» рівні. І дійсно. Навіть мені — науковцю — аж дух захоплює, так «приємно» читати результати опитування. Бачте, опитано 11115 респондентів у 493 населених пунктах у всіх областях, Києві та АР Крим. Отже, як уже писала «УМ», за подвійне громадянство — більшість («скоріше згодні» — 23,4%, «повністю згодні» — 30,4%). За другу російську мову — теж більшість українців (21,7%+34,5%). Ніби й не було виборів 2004 року. То що, давайте, Ющенко разом із Тимошенко і Литвином, — на ту ж криву доріжку, що і Янукович із Кучмою та Медведчуком? Вперед і з піснею?
Ну добре, міркую я, треба порадитися із соціологами, що ж воно таке робиться із суспільством. Давай побалакаю тет-а-тет з відомим фахівцем, з яким разом вчився в аспірантурі Академії наук. Він так «піднявся» за останній час. Купив собі нову квартиру, побудував будинок під Києвом, має найновіший автомобіль. Звідки ж такі статки? І ось він і розкрив мені очі, наївному, як це все робиться. На своїй крутій дачі за шашликами.
Каже, я якраз і очолюю одну з престижних контор, яка й займається соціологічними дослідженнями. На замовлення тих чи інших людей і за дуже великі гроші. Чим солідніша фірма, якій довіряють «лохи», — тим більша оплата. А хто платить, засміявся соціолог, той, як відомо, і замовляє музику, тобто результати опитування. Тому ми можемо обгрунтувати будь-який результат. Чим більше він розходиться із реальністю, тим більше треба заплатити.
— Ну це було за Кучми, невже і нині так? — не повірив я.
— Ха-ха-ха, — засміявся соціолог. — А ти знаєш, хто замовив центру Разумкова нинішнє соціологічне дослідження. Не Янукович, звичайно. Один діяч з оточення Ющенка, який перебуває від нього дуже близько і вплив на Президента має неабиякий.
— Та невже? Хіба він може діяти так антинародно?
— Та кого той народ і держава цікавлять, — цинічно вишкірився мій співрозмовник. — В оточенні Ющенка є дуже амбіційні люди, які діють протилежно до принципу «раньше думай о Родінє, а потом о сєбє». Їхнім завданням є підставити Ющенка, щоб самим посісти його місце. З Юлією Тимошенко в них нічого не виходить, бо «найшла коса на камінь», то вони хочуть Ющенка і Тимошенко посварити між собою, щоб спочатку руками Ющенка прибрати Тимошенко, а потім уже й його самого.
— А яке реальне завдання соціологічних опитувань у такому разі?
— Соціологічна служба в нас повністю дискредитована. Багато хто вважає, що це не наукова, а суто політична структура. Її завданням ніби є промивання мізків громадянам країни. Для людей притаманний «табунний» інстинкт, тобто вони намагаються приставати до більшості. Ось створенням такої віртуальної більшості фактично і займаються у нас різні соціологічні служби. За фальсифікацію виборів можуть і засудити. Умовно, звичайно, — він засміявся. — А ось за фальсифікацію опитування відповідальність не передбачена взагалі. Хочеш — віриш, а хочеш — ні.
— Але ж люди у нас продовжують вірити «науці».
— Ось у цьому і вся штука, — продовжив соціолог. — Що там говорити про простий електорат. У нас на ці «опитування» «повелися» всі канали телебачення, радіо, всі газети рознесли їх по всій країні. В цьому і є головне завдання такої «соціології». Із мухи зробили слона. Ближче до виборів і не таке почуємо. Справжні ж проблеми українського суспільства — аж ніяк не в подвійному громадянстві чи в подвійному «язичії». Реально ці питання хвилюють хіба що купку політиканів, які, як вони кажуть, на цьому «розводять лохів»...
...Дискусію про результати конкретного соцопитування можна продовжувати ще довго, але варто зупинитися також і на партійних рейтингах: згідно з результатами опитування, поміж окремих партій (не блоків) «Народний союз «Наша Україна» має не так і багато — 31,6% підтримки електорату, а «Батьківщина» Юлії Тимошенко посідає третє місце з 15,5%. При цьому 3-відсотковий бар'єр не долають ані УНП, ані Рух, ані «Собор», ані «Пора». Однак, зауважимо, у коаліції з партією Тимошенко, яка в разі чого готова стати реальною й дієвою опозицією, вибивши грунт з-під ніг Януковича і Ко, вони всі разом можуть замахнутися на дуже суттєвий результат. То чи треба сердити лiдерку «Батькiвщини» i сварити її з Президентом?
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
