Узагалі у древній Керчі дві фортеці — так звана Мала і Велика. Мала — це одні лише руїни, що на особливу історичну цінність начебто не претендують. Інша річ — Велика або ж форт Тотлебен на мисі Ак-Бурун, що належить місцевому історико-культурному заповіднику.
Щоправда, останніх декілька тижнів у фортецю відвідувачів не пускали. Була на те серйозна причина — розмінування. Його, на прохання адміністрації заповідника, проводили військові сапери під орудою Сергія Пелехатого. Хлопці з міношукачем пройшлись по всіх закутках технічної території фортеці. Їхнє старання виявилось недаремним. 600 артилерійських снарядів від 45 до 152 міліметрів, 2 авіаційні бомби, 6 ручних гранат (до речі, одна з них була «на розтяжці») — такий їхній багатий «улов». Боєприпаси часів минулої війни причаїлись у землі на глибині приблизно 40 сантиметрів. Керівництво заповідника дозволило саперам підірвати весь знайдений іржавий «крам» на місці, тобто на території Великої фортеці.
Унікальний стратегічний у минулому військовий об'єкт історики вважають вершиною інженерної думки ХІХ сторіччя, останньою фортифiкаційною спорудою подібного штибу Російської імперії. Неприступну фортецю для контролю Керченської протоки за розпорядженням Олександра II за 20 років на місці висадженої французьким десантом у 1855 році (тоді йшла Кримська війна) артилерійської батареї звели незадовго до початку російсько-турецької війни 1877 року. Проте бойові дії до Керченської цитаделі не докотились. Цю історичну прогалину сповна «компенсувала» вже Друга світова. Форт тоді був перетворений на великий арсенал радянських військ. Таким він, по суті, залишався до 1995 року і слугував Чорноморському флоту. Ще у фортеці дислокувався флотський дисбат. Після розподілу військового майна і нерухомості російського ЧФ форт відійшов ВМС і використовувався за відомчим призначенням. Пізніше постановою Кабміну України Велику фортецю передали Міністерству культури Криму.
Отож нині після масштабного розмінування остання цитадель на березі Керченської протоки переживає другу, на цей раз музейну, молодість. Інтерес до неї проявляють не тільки вітчизняні, а й зарубіжні поціновувачі старовини, особливо англійці й французи, турки. Вони навіть пропонували свого часу взяти об'єкт у довгострокову оренду. Власне, це не дивно — капітальна споруда з численними тунелями і казематами досі у пристойному стані. Проте в директора Керченського заповідника Петра Іваненка та місцевих урядовців інші плани. Вони мріють розмістити на території фортеці постійно діючу виставку зброї і військової техніки часів Кримської і Другої світової воєн. До речі, свої послуги в облаштуванні заповідника ще торік їм пропонували колеги по той бік Керченської протоки. Але після красномовної демонстрації «добросусідських» намірів щодо географічних об'єктів на українській території навряд чи на допомогу таманців у Керчі та Сімферополі хтось пристане.