Голуб миру заговорив голосом, «схожим на голос Президента»

      Ситуація на Тузлі та навколо виглядає бадьоріше. Президент походив по острову, літаки-винущувачі політали над ним, чайки покричали, пристрасті вихололи, прикордонники виставили на кордоні, поперек шляху дамби, два понтони завдовжки 38 метрів — щоб росіянам краще видно було, куди не треба ступати. Пік кризи минув без втрат. Попереду — період переговорних небезпек. Позаяк за столом українсько-російських перемовин на всіх рівнях, від найвищого до міністерського, люди з Москви почуваються впевненіше, ніж люди з Києва.

      Леонід Кучма перехопив миротворчу ініціативу у Віктора Януковича (котрий позавчора у беседі з послом РФ Віктором Черномирдіним ініціював зустріч зі своїм російським колегою Михайлом Касяновим) — і після нічної телефонної розмови з Володимиром Путіним доручив Прем'єрові сьогодні злітати до Москви. Випередив Леонід Данилович Віктора Федоровича і у відвідинах Тузли, куди Янукович планував прибути в четвер. Що ж, Кучма мав право. Постояв, як Пушкін, «на берегу пустынных волн», позазирав у бінокль — хто там, на дамбі, хоче «ногою твердой стать при море» (на той вранішній час хотіли водії приблизно 80 самоскидів, які працювали, попри нічну обіцянку Путіна пригальмувати роботи). Попитав у прикордонників, як воно, життя служиве, в таку погоду. Шкода, не попитав у Віктора Медведчука, який саме стояв поруч, чому Тузла перші тижні була в телевізійних «темниках». Повернувся з печаттю стурбованості на чолі до Керчі, заявив: усе, що там, на дамбі, роблять одноосібно росіяни, — «неповага до українського народу».

      У той самий час нарешті став надбанням гласності президентський указ, підписаний ще над океаном, коли Кучма гнав літака з Бразилії додому, — про намір захищати кордон, використовуючи і сили Міністерства оборони, і заклики до Ради Безпеки ООН. Кмітливі політичні оглядачі в Києві, побачивши цю впевнену державницьку ходу, сказали «ага», версія про те, що кризу навколо Тузли вигадано інтелектуальними зусиллями політтехнологів обох країн задля творення образу Кучми -рятівника територіальної цілісності Вітчизни, підтверджується. Розмірковувати над цими химерними політичними конструкціями — справа невдячна, бо поки що не проглядається конкретний зиск, отриманий і російською стороною, й українською владою від такого сценарію. Що, в Леоніда Кучми відтак шалено зріс рейтинг? Що, Москва вибачилася і відступилася від острова, на знак примирення підірвавши дамбу під звуки фанфар і спалахи салюту? Де результат?

      Найважче, як гадається, тільки чекає Україну, зокрема, першим етапом цього найважчого стануть переговори 30 жовтня на рівні міністрів закордонних справ про лінію кордону на Азові і в Керченській протоці, і збудована дамба стане добрим, твердим опертям для російської делегації у відстоюванні свого бачення міждержавної межі і права Росії владарювати у водах.

      Сьогодні всі в Україні, хто стежить за цією кризою, остаточно впевнилися: зухвала дамба є провокацією Москви. Одна з помітних цілей цієї провокації — перевірити реакцію українського політикуму, а також світової спільноти, прозондувати глибину поступливості України як у морі, так і в глобальніших національних інтересах. Наразі «перевірка» не дала бажаних для Росії результатів. Ефективними були дії як дипломатів, так і силовиків, і депутатського корпусу. З найсвіжіших новин — учорашня ухвала Верховною Радою постанови про усунення загрози територіальній цілісності Україні, якою доручається нашій делегації на сесії Генасамблеї ООН порушити в Об'єднаних Націях питання стосовно Тузли, а спікерові Литвину — звернутися до керівництва Парламентської Асамблеї ОБСЄ з проханням відреагувати й спрямувати спостерігачів цієї організації у кризовий район Азову. Несприятливою для подальшої агресії Росії стала інформація про готовність окремих країн, які надали Україні гарантії безпеки згідно з Меморандумом про відмову від ядерної зброї, насамперед Сполучених Штатів, підтвердити свою прихильність до існування України в її нинішніх територіальних обрисах. Не отримано мовчазної згоди на свавілля росіян на Азові і в деяких країн Заходу. Щоправда, вголос про це заявила наразі тільки Канада, посол якої в Україні Ендрю Робінсон учора, зокрема, нагадав, що Канада, котра першою визнала незалежність нашої держави, «визнала Україну з її визнаними кордонами».