«Цифра» як носій інформації давно й активно ввійшла в наше життя. Але якщо естрада, наприклад, свою інформацію на дисках видає ледь не щодня, то аналогічна подія в театральному середовищі все ще залишається рідкістю. Втім презентація диску «Дванадцять вистав Леся Курбаса» на суцільне свято не перетворилася, оскільки можливою вона стала не завдяки, а всупереч.
«Цей диск створювався протягом трьох років, — каже автор ідеї Ганна Веселовська. — Він розрахований на широкий загал, ми навіть спочатку хотіли додати сюди і відеофрагменти, але ... Ресурс мали дуже обмежений, а тому продовжать цю справу, гадаю, наступні покоління». Незважаючи на це зізнання, про саму роботу, навіть без відеофрагментів, говорити хочеться лише хороше.
Прикметно, що автори, у дусі часу, презентували Курбаса як фігуру планетарну, об'ємну і надзвичайно помітну у площині не лише української, а й світової культури. (Початкова назва диску звучала як «Лесь Курбас і світовий театр»). Для цього Ганна Веселовська обрала 12 найпоказовіших вистав режисера. За кожною з них — фрагмент історії як самого Курбаса, так і українського та світового мистецтва. «Чорна пантера і білий медвідь», «Едіп цар», «Вертеп», «Гайдамаки», «Джиммі Хіггінс», «Макбет», «Мина Мазайло», «Маклена Граса» — сьогодні ці роботи є хрестоматійними, тоді ж вони презентували принципово нові режисерські ідеї і нових зірок української сцени. Свій шлях у театрі у виставах Курбаса починали чи продовжували Поліна Самійленко, Дмиро Мілютенко, Наталя Ужвій, Йосип Гірняк, Гнат Юра...
Кожна лекція має свою заставку. Так, розповіді про «Диктатуру» передує таке собі колесо історії, що чавить колоски. До кожного розділу дібрана музика, графіка тощо. За словами Ганни Веселовської, для «Дванадцяти вистав Леся Курбаса» були використані близько тисячі ілюстративних матеріалів. Афіші, старі фотографії — причому як такі, що вже друкувалися, так і ексклюзивні, благо, керівництво Музею театрального і кіномистецтва залюбки пішло назустріч. В оформленні диску брала участь і художниця Ольга Новікова. Текст начитували актори Олена Левченко та Сергій Матвієць. До появи диску долучилися також фонд «Відродження», Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, а Мінкульттуризму рекомендувало його як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв.
Серед нечисленних недоліків «Дванадцяти вистав Леся Курбаса» варто виокремити катастрофічно низький наклад диску — всього лише 500 примірників. Тож познайомитися з ним можна буде через бібліотеки, куди автори розішлють по примірнику. У комплекті з диском надійде й одноіменна книга, де також зібрані «Дванадцять вистав Леся Курбаса».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
