Крадiжка під викуп

      Крадіжки автомобілів залишаються одним із найрозповсюдженіших та найприбутковіших видів кримінального бізнесу. Але з часом вдосконалюються не лише методи боротьби правоохоронців з автовикрадачами, вдосконалюються i самі злодії, застосовуючи нові, на перший погляд, безневинні схеми. Одним з останніх запозичених за кордоном «ноу-хау» цього контингенту є так зване викрадення машин під викуп. Наразі це неабияка проблема для міліції, адже складність її полягає в тому, що вирішенню ситуації заважають самі потерпілі.

      Днями на Львівщині було затримано злочинну групу з трьох осіб, що спеціалізувалася саме на крадiжках автомобілiв під викуп. Розкрутка справи почалася з того, що до райвідділу міліції Львова звернувся постраждалий. У власній заяві він вказав, що на вулиці Коломийській, біля власного будинку невідомі викрали його ВАЗ 2001 року випуску. «Десятка» була у відмінному стані, тож за неї злочинці запросили «винагороду» у півтори тисячі доларів США. Гроші слід було принести в обумовлене місце i час. Тож, проаналізувавши ситуацію, правоохоронці вирішили взяти усю групу, вистеживши «інкасатора».

       Як повідомила «УМ» співробітник прес-служби Департаменту карного розшуку МВС Марина Котенко, затримати всіх трьох членів групи вдалося завдяки цілому комплексу оперативно-розшукових заходів, розробленому місцевим карним розшуком.

      Організатором групи виявився злодій-рецидивіст з 32-річним стажем «відсидки». Що й казати, з дев'яти його судимостей шість були саме за крадiжки машин. Свій останній «улов» цей «угонщик» зі стажем заховав у рідному селі Кам'янко-Бузького району. Собі в помічники злодій узяв двох молодиків, що спокусилися на легкі гроші. На їхньому спільному рахунку виявилася не одна крадіжка авто.

      Діяльність цієї групи припинено, а «десятку» повернуто власнику. Але так буває не завжди. За міліцейською статистикою, iз сотні потерпілих лише двадцять звертаються за допомогою до правоохоронців. Інші віддають кругленькі суми, щоб швидше повернути свого «залізного коня». Показовий випадок: у тому ж Львові до міліції звернувся лікар, у якого за півроку двічі викрадали машину! Викупивши її вдруге, він фактично сплатив її повну вартість. Але до міліції прийшов лише після третього викрадення...

      На думку першого заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС Сергія Редьки, люди платять викуп із різних причин. Хтось не вірить у правосуддя, хтось боїться бандитської розправи, адже викрадачі погрожують спалити авто чи розібрати на запчастини. Але не слід забувати, що, повернувши авто за викуп, злочинці не видають гарантійного талону, який страхує від наступних крадiжок.

      Навпаки, такого вигідного «клієнта» краще тривалий час тримати на гачку. На жаргоні це називається «доїти лоха», i триватиме це доти, доки постраждалому не увірветься терпець і він не звернеться до міліції, чим нарешті припинить покривати злодіїв.

      Полковник Редька зазначає, що, згідно зі статистикою, найбільша кількість викрадень відбувається на Західній Україні й у великих містах-мегаполісах. Київ тут лише на другому місці, а найкриміногеннішою є Львівська область. Лише за офіційними даними, минулоріч на Галичині викрали більше сотні іномарок таких престижних моделей, як «Ауді», БМВ, «Тойота» і «Мерседес». В Україні правоохоронці повертають власникам приблизно половину авто від загальної кількості викрадених. Тоді як у Литві чи Франкфурті-на-Майні пропорція повернених авто складає десь 13—14 відсотків.

      До речі, в тій же Литві крадiжка автомобіля під викуп практикується вже давно. Пан Редька розповів про новий вид автошахрайства, який наші злодiї запозичили в іноземних «колег». Iдеться про отримання страховки за нібито викрадений автомобіль i відповідне шахрайство стосовно компаній, що реалізують машини на основі лізингу. Вирішити ці проблеми, грунтуючись на чинних правових актах різних держав, практично неможливо, потрібні відповідні міждержавні угоди. Зрозуміло, що організовані злочинні групи, які спеціалізуються на крадіжках авто в країнах Прибалтики і Західної Європи, на незаконних переміщеннях через державні кордони країн СНД, між собою взаємодіють. Отже, без тісної співпраці правоохоронців сусідніх держав, особливо у прикордонних районах, досягти високих показників у розкритті цих злочинів фактично неможливо.