Турботи навколо «труби»

      Проблеми із забезпеченням України газом не є наслідком протистояння між Києвом і Москвою. «Я не хотіла б, аби ми будь-що так розглядали, — заявила вчора, перебуваючи в Польщi, Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. — Я хочу, щоб ми з Росією були партнерами. Просто попереднє керівництво зраджувало і економічні, і національні інтереси України. І, як наслідок, — це баланс забезпечення України газом у 2005 році. Таку спадщину ми одержали від попередньої влади стосовно балансу газу, і тут нам доведеться ще досить довгий час наводити порядок».

      На початку цього тижня в Москві відбулися переговори керівників РАТ «Газпром» Олексія Міллера і НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка.

      Коментар прес-служби вітчизняного НАКу був стислим і в основному оптимістичним: «Протягом зустрічі, яка проходила в теплій і дружній атмосферi... НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» досягли згоди про збільшення поставок природного газу в Україну до 5 млрд. куб. м у 2005 році. Українська сторона запевнила російську, що виконуватиме договірні зобов’язання з транзиту російського газу у країни Європи. Російська сторона виступила з пропозицією перейти до сплати послуг за транзит російського газу територією України грошовими коштами. В свою чергу, українська сторона запропонувала дотримуватися умов чинної угоди про транзит російського природного газу через територію України до 2013 року.

      Сторони також обговорили питання роботи ТОВ «Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України». Українська сторона відзначила доцільність реалізації у рамках консорціуму нових проектів у газовій галузі. За словами керівника «Нафтогазу», газотранспортна система України працює стабільно і справно. За результатами переговорів сторони домовилися про надання статусу ТОВ «Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України» відповідно до нових завдань, які визначать учасники консорціуму на наступних зборах.

      Сторони також доручили робочій групі відпрацювати механізм взаємних розрахунків за російський газ, який був закачаний у підземні газосховища України в минулі роки».

      Але офіційна інформація і її трактування, як кажуть, — то дві великі різниці. Насамперед, після переговорів на передній план вийшла тема досягнутих домовленостей про перехід із 2006 року на оплату транзиту і поставок газу живими коштами, причому за цінами й тарифами, що відповідають європейському рівню. А це, за даними поінформованих джерел, означає, що ціна поставок російського газу в Україну може зрости з 50 до 160 доларів США за тисячу кубометрів, тобто більш ніж утричі.

      Крім того, є ще низка неприємних моментів: пан Міллер зажадав від українців оплатити 7,8 млрд. куб. м «газпромівського» газу, який нібито зник із наших підземних сховищ торік (а не просто «був закачаний»). А щодо газотранспортного консорціуму, створеного в 2002 році, то тепер керівник «Газпрому» запропонував зробити спільну заяву про відсутність майбутнього в цього підприємства і ліквідувати його.

      Що могла сказати про це Україна після заяв про будівництво нових трубопроводів в обхід Росії, а також кулуарної роботи окремих чиновників, наслідком якої стали запрошення в консорціум Туркменістану, Казахстану та інших країн?

      А розбиратися треба у всіх газових проблемах, які спливли водночас.

      Як повідомили інформагентства, на переговорах ішлося про те, що на даний момент ціна газу для України, розрахована за методом «net back» (ціна на «базовому» ринку збуту мінус витрати на транспортування), становить приблизно 160 доларів.

      Сам Олексій Івченко заявив, що вважає неминучим підвищення ціни на природний газ, реалізований населенню, оскільки сьогодні в Україні газ для населення найдешевший у світі. У Росії газ для громадян удвічі дорожчий, ніж в Україні. І зауважмо, що населення України спалює газ українського видобування, яке фактично не залежить від російської експортної політики. Покупним газом користуються підприємства, яким міністр палива та енергетики Іван Плачков так пояснив аргументи стосовно подорожчання: ось у Молдові вартість енергоносіїв вища на 30—40 відсотків у порівнянні з їхньою вартістю в Україні.

      При цьому не говориться, що насправді підвищення ціни на газ в Україні уже відбулося: з 1 січня ціна природного газу для населення зросла на чверть — з 185 до 231 грн. за тис. куб. м.

      Експерти, які оцінюють поточні газові проблеми, загалом погоджуються, що «караванні» поїздки українських чиновників у газоносні держави завдають величезної шкоди комерційній стороні переговорного процесу. Адже торгуватися повинні «купці», котрі знають, як і з ким можна вирішувати питання. Наразi в Росiї готують програму переходу до нерегульованих оптових цін на природний газ для промислових споживачів із 2006 року і в липні вноситимуть її в уряд РФ. До речі, там на засіданні були сказані «сакраментальні» слова: «Неправильно думати, що «Газпром» піднімає ціни, — просто в країні закінчився дешевий газ».

      Також існує проблема нібито украденого «блакитного палива». «Газпром» заявляє, що не може почути відповідь України, куди поділися 7,8 млрд. куб. м зданого на збереження газу. Рiч у тім, що з 13 жовтня 2004 року по 22 березня 2005-го «Газпром» направив українській стороні 40 заявок на відбір свого газу з українських сховищ для постачання за експортними контрактами, однак жодну з цих заявок українська сторона не задовольнила. Колишній голова «Нафтогазу» Юрій Бойко мовчить, в інтернеті спливає інформація про віддання цього газу під заставу та використання виручених грошей на минулу президентську виборчу кампанiю и теперiшнi полiтпроекти. Шукати «пропажу» — Івченкові. У РАТ «Газпром» не можуть назвати точну суму збитків від зниклого газу, але, за неофіційними даними, вона може становити близько 800—900 млн. доларів.

      І щодо фактичного зриву переговорів щодо консорціуму. Оскільки тему передачі своєї системи в консорціум Україна зараз не готова обговорювати взагалі, то про новий газопровід більше не йдеться. І є дані, що на одних із наступних зборів засновників консорціуму буде порушено питання про ліквідацію підприємства «Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України». Адже проектів, що відповідають його статутним цілям, немає.

      «Ситуація, яка склалася на сьогодні, свідчить про те, що далеко не всі керівники, які обіймають високі державні посади, справляються зі своїми обов'язками», — говорить член парламентського Комітету з ПЕК Олександр Гудима.

      Водночас, вважає аналітик Центру досліджень у сфері ПЕК Андрій Полін, «те, що зараз відбувається навколо роботи з російським газом в Україні, та, власне, і недавня нафтова криза — це чистої води боротьба двох груп українських політиків та економістів. Метою цієї боротьби є зняття з посади голови НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка, хоча насправді увагу варто було б звернути на інші речі. Наприклад, на те, що новому керівництву НАКу й «Газпрому» потрібно вирішити безліч поточних проблем — створення нового запасу газу у сховищах, усунення дефіциту палива всередині країни і реальний розвиток газотранспортного консорціуму».