Той самий «скандальний» хмарочос. (Лесі ВОЛОШКИ.)
В усій цій ситуації громадськість досі хвилює ключове питання: як узагалі цей будинок міг з'явитися на Дніпрових схилах? За оцінками чималої когорти експертів, даний житловий будинок порушує баланс схилів Маріїнського парку та може створити серйозну загрозу екології. У засобах масової інформації неодноразово з'являлась інформація, що це будівництво стало причиною появи тріщини на Маріїнському палаці. Питання це розхвилювало й самого Президента України Віктора Ющенка, який, заявивши, що від цієї висотки «усі князі перевертаються», зажадав повного знесення хмарочосу.
І потім ця дивна річ: спочатку приміщення проектувалося 15-поверховим у центрі та 9-поверховим з боків. Але сталися метаморфози (чи то виконавці проекту не надто добре вчили в школі математику, чи то думали, що ніхто не помітить?), і в процесі будівництва будинок виріс аж до 22 поверхів. Журналісти вже почали гірко жартувати: будинок на Грушевського — серйозний суперник за висотою хрестам Лаври.
А почалося все у 2003 році — тоді був узгоджений проект будинку. Варто відзначити, що саму ідею зведення хмарочосу в наймилішому центральному куточку столиці могли поховати на будь-якому рівні, однак цього не зробив ніхто, незважаючи на сумнівність проекту. Очевидно, комусь той будинок аж надто був потрібен. Класична схема проходження проекту така: замовник (інвестор) звертається у Київську міську адміністрацію з проханням дозволити зводити будинок у визначеному місці. Його запит передають до низки управлінь (таких як Управління земельних ресурсів, «Головархітектури», Управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини тощо). І після вивчення питання виносять вердикт. Міський голова його підписує. Потім виконавець розробляє проект, який має розглядатися на містобудівній раді. У випадку із цим будинком фахівці мали б бити на сполох (хто ж це бачив — будувати будинок, що має стільки претензій, та ще у такому місці?), але замість того проект узгоджують.
На думку депутата Київської міської ради Віктора Іванченка, подібні ситуації виникають через те, що у нас «віз біжить попереду коня». Спочатку виділяють землю, міська адміністрація узгоджує це питання, а тільки потім з'ясовується, що ж замовник буде зводити на виділеній території. «Аби не траплялося подібних випадків, спочатку має бути розроблений детальний план територій, — каже «УМ» Віктор Петрович, — як в усіх великий містах, що мають генплан (у Києві ж він є)».
Однак очевидно, що це не основна проблема нинішнього містобудування. Просто надто великі гроші грають тут основну скрипку.
«Із самого початку ми були категорично проти цієї забудови, — коментує «УМ» появу хмарочоса заступник начальника Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації Руслан Кухаренко. — Ця територія історично належала Маріїнському парку. Тому коли постало питання про зведення цього будинку, ми не погодили його. Натомість його погодила Держслужба охорони культурної спадщини». За словами Руслана Івановича, «високі покровителі нехтували вимогами діючого законодавства від самого початку». «Згоду на відведення земельної ділянки ми не давали, — веде далі пан Кухаренко, — однак її відведення було здійснене. Звісно, із правопорушеннями. На цій землі заборонене будь-яке будівництво чи будь-що, що спотворює ландшафт. Згідно із Земельним кодексом, ці землі відносяться до особливо цінних — до земель історико-культурного призначення, вилучення чи відведення яких не припускається. Або ж припускається у особливих випадках, за постановою Кабінету Міністрів або місцевими радами за погодженням з Верховною Радою України. Постанов таких і узгоджень не було, як відомо. Себто відведення було незаконним. До речі, перед подібним будівництвом має здійснюватися археологічне дослідження. Його теж не було». Земля, на якій виріс горе-будинок, має, за словами Руслана Івановича, 5 категорій охорони: це — зона охоронюваного ландшафту, археологічно охоронювана територія, зона охорони пам'яток, зона охорони пам'ятки національного значення Микільських укріплень та Маріїнського парку. Тому порушення законодавства очевидне.
Отож будинок звели: побудували підземний паркінг (на одну квартиру тут припадало аж два місця для авто), пентхауси тощо. До речі, найменша квартирка, кажуть, у цьому хмарочосі сягає 180 квадратних метрів (це за умови, що квадратний метр коштував подекуди до 15 тисяч доларів). І вільних квартир практично нині не залишилося — майже усе житло викуплене. У цьому престижному домі, слід розуміти, придбали оселі сильні світу цього. За інформацією «УМ», квартиру за більш ніж мільйон доларів придбав футболіст Андрій Шевченко. Подейкують, що сусідами Шеви стали найближчі соратники Кучми та й сам Віктор Янукович. Хоча, звісно, ніхто оприлюднювати прізвища справжніх мешканців не буде. А будинок робили дійсно на славу — як для себе. Вклали у нього, кажуть, близько сотні мільйонiв доларів. Зрозуміло, що нині проектантам діватися нікуди: знести будинок для них — річ, смерті подібна: власники квартир зажадають грошей. І це нормально. Тому й запевняють розробники, що з паперами усе в нормі. Сергій Бабушкін, керівник ТОВ «Архітектурна спілка» — проектної організації, що опікується будинком, — каже, що проект «пройшов усі мислимі й немислимі погодження». Сергій Бабушкін акцентував неодноразово увагу на тому, що проект «відповідає концепції виходу міста до води, а місце на схилі ідеально підходить для розміщення силуетного приміщення», повідомляє Property Times. Анатолій Шалоплут, директор фірми-замовника «Інвес», у свою чергу, відзначив: «У нас усе законно, всі питання вирішені у встановленому порядку — щодо землевідводу, щодо узгодження архітектурного проекту, щодо обслуговування інвестицій і стосовно користування землею».
Однак не всі так вважають.
Засудило проект чимало іменитих фахівців. Представники Спілки архітекторів України заявили, що даний будинок порушує масштаб існуючої забудови і дисонує з усім, що вже стало звичним для киян. Відомий архітектор Микола Жаріков (до речі, колишній головний архітектор Києва) підтримав проект знесення. Юрій Пісковський, професор міжнародної Академії архітектури, який також свого часу обіймав посаду головного столичного архітектора, теж не в захваті від появи будинку на схилах Дніпра й коментує подібне явище лаконічно: «Архітектура завжди виконувала соціальні замовлення суспільства. Так-от, яке суспільство у нас сьогодні — така й архітектура». Проблема нинішнього містобудування у Києві, на думку Юрія Івановича, полягає в тому, що архітектори зараз борються за замовлення, і чим багатший замовник, тим менше звертається увага на професійну честь. «Останніми роками в Києві відбувається наруга над простором, архітектори перестали мислити категоріями ансамблю, категоріями містобудівного комплексу, — ділиться думками з приводу Юрій Пісковський. — У нас не вироблений оптимальний механізм функціонування міста, його об'ємно-просторове формування, зокрема центру. А це особливо важливо для Києва — столиці України. Натомість спостерігається вибіркове будівництво: штучне розміщення будівель де завгодно — без системи!».
Появу багатоповерхового житлового будинку в Маріїнському парку Юрій Іванович розцінює як безвідповідальність професійних органів та «елементарний продаж совісті». «Ви уявляєте, як ось, наприклад, у Будапешті, Празі — містах, які розміщені на берегах річок, — у їхньому «візуальному театрі» з'являється щось подібне на цей будинок, «щось», що абсолютно вибивається із загального ансамблю? — розмірковує Юрій Пісковський. — Владу грошей інтелектом перемогти неможливо, тому в нашій країні подібні випадки не рідкість. Цей будинок — це вже не перша ластівка безвідповідальності, перш за все, професіональних органів, які допускають подібні речі, але вона повинна стати останньою». На думку зодчого, сьогодні Головне управління архітектури — «механічний орган, що абсолютно не впливає на формування міста». «Незважаючи на всі вади й недопустимі порушення, проекти сьогодні узгоджуються, приймаються. І найзлочинніше в цьому те, що містобудівна рада (а це 60 фахівців!) і головний архітектор міста («заручник» системи) погоджуються з такими рішеннями! — обурюється спеціаліст. — Ви подивіться на цей будинок з боку лівого берега. Чим же був багатий Київ? Перш за все — естетичним силуетом, який возвеличував людину, котра милувалася ним. А цей будинок руйнує таке відчуття...»
Юрій Пісковський певен, що найбільша шкода від зведення цього будинку — це моральний аспект, втрата совісті зодчих — тих, хто сьогодні приймає подібні рішення. Інша проблема: грубе вторгнення будинку в давно вже сформований ландшафт. «Тут міг би в рамках виваженої висоти бути зведений громадський комплекс — наприклад, Палац молоді, якого в Києві немає. Але не житлові апартаменти для обраних», — певен архітектор.
«Усе в нашій архітектурі перебуває в якомусь брудному компромісі, — каже Юрій Іванович, — а в архітектурі не може бути жодних компромісів! Бо це вже — угода. І я вважаю, що цей будинок — угода».
Позиція Президента України очевидна — він висловився за знесення хмарочоса. Розробники і виконавці навіть й думати про це не хочуть, тому й згодні на часткове «зрізання» поверхів. У багатьох фахівців щодо цього питання кардинально різняться погляди: Юрій Пісковський, до речі, не дуже вірить у те, що «зайві» поверхи будуть знесені. Тому що замішані у цій справі, мовляв, «надто великі гроші й «високі» люди». А ось Руслан Кухаренко (який спересердя навіть сказав прихильникам проекту, що у зв'язку з такими подіями варто вивести Київ зі списку історичних міст й будувати «Нью-Васюки») на мову щодо знесення поверхів реагує емоційно. «Про що ми говоримо? Якщо не можна будувати, то не має значення, скільки там поверхів — їх потрібно зносити», — каже Руслан Іванович.
До речі, щоб там не казали проектанти про неможливість ліквідації хмарочоса, пан Кухаренко має іншу думку: «У міністра культури Оксани Білозір є усі формальні права відкликати погодження свого відомства. На сьогодні міністерство це не зробило, хоча мало б, адже будівництво є неприпустимим». Щодо юридичних підстав, то вони, за словами Руслана Івановича, є: це хоча б рішення міськвиконкому № 920 ще з 1979 року і розпорядження Олександра Омельченка № 979 за 2002 рік «Про межі історико-культурних заповідників і зони охорони пам'яток». Там написано, що в зоні охорони природного ландшафту заборонено будь-яке будівництво. І необхідно зносити дисгармонуючі будинки, що спотворюють історичний ландшафт. «Ми говоримо зараз про методи знесення цього будинку: це або акуратне розбирання елементів будівлі за допомогою алмазних пилок, або направлений невеличкий вибух, після якого будинок просто «осяде», — каже архітектор. А далі, на думку Руслана Кухаренка, має бути рекультивація земель. «Я вважаю знесення будинку необхідністю. Це — лакмусовий папірець для нової влади», — каже архітектор.
Руслан Кухаренко вважає, що подібна ситуація стала можливою завдяки «корупційній системі, яку створив колишній головний архітектор Києва Сергій Бабушкін». «Про що може бути мова? — каже Руслан Іванович. — Проект погодила Головархітектура, очолювана Бабушкіним. Він сам розробив проект, сам погодив, будучи головним архітектором, і сам збудував будинок. Я думаю, Генпрокуратурі є над чим задуматися...»
Чимало ЗМІ вже встигли пояснити бажання знести злощасний будинок проблемами безпеки, адже секретаріат Президента планують розмістити в нинiшньому будинку Мiнохоронздоров'я у Маріїнському парку. Насправді — це лише один із багатьох пунктів «проти». Хоча і не найостанніший. «Існування хмарочосу поблизу резиденції Президента — це нонсенс, — коментує «УМ» ситуацію фахівець із питань безпеки та охорони, що побажав залишитися неназваним, — у такому разі практично неможливо проконтролювати дію людей, що там мешкатимуть, без втручання в їхнє особисте життя. А враховуючи ще й той факт, що, ймовірно, у Маріїнському палаці буде жити вся сім'я Президента, його діти, то це взагалі стає питанням проблематичним».
Насправді факт досить дивний. Уявіть собі лише: ви у своїй квартирі — майже під самим небом, а десь знизу (ген, видно з вікна!) ходить Президент України... Такого ще світ, очевидно, не видів. І річ не в тому, хто як ставиться до Президента Віктора Ющенка — хтось може його не поважати, але президентську посаду, як кажуть американці, поважати мають усі.
«Будинки для посадових осіб в усьому світі створюються так, щоб не було можливості прямого спостереження за ними, — веде далі експерт. — Яка країна може дозволити собі поставити під загрозу спостереження чи фізичного впливу людину, що є гарантом національної безпеки? Це є цілеспрямований показ беззахисності. І потім, до Маріїнського палацу постійно приїжджатимуть іноземні делегації. Як почуватимуться закордонні гості під пильним оком «спостерігачів» зі скандального дому?».
До майбутньої резиденції Президента України від горе-будинку — менше 500 метрів. «Але проблема не в тому: чи зможе хтось фізично заподіяти якусь шкоду, і проблема захисту не в безпосередньому захисті — слід, перш за все, створити такі умови, за яких неможливо було б вчинити будь-що злочинне, — каже фахівець. — У Росії, наприклад, у кварталі навколо Кремля ніхто не живе — там лише офіси. Білий дім в Америці захищений, польський президент теж має охорону... І потім , президенти — вони теж люди і мають відпочивати. Тому ми не можемо допустити, аби Президент України відчував себе невпевнено і незахищено, особливо там, де перебуватиме його сім'я».
Небезпечна близькість найдорожчого в Києві будинку та майбутньої резиденції не обов'язково має бути форпостом терористів, натомість там можуть мирно мешкати папараці. Як потім пояснюватимемо іноземцям появу «цікавих» фото їхніх керманичів, що завітали до Президента України в гості? І це вже питання не стільки безпеки, скільки звичайних прав людини та іміджу нашої держави.
І ще одне. Не поспішайте заздрити тим людям, що купили квартиру в шикарному, найдорожчому в столиці будинку. Якщо його таки не знесуть і залишать висотним, то його мешканцям все одно слід забути про спокій — вони перебуватимуть, може, самі того не знаючи, під пильним оком служб безпеки, їх постійно так чи інакше турбуватимуть. Таке життя! Самі ж захотіли мешкати в «серці» столиці — по сусідству з президентською резиденцією. Чи про такі «дрібниці» власники майбутніх «золотих» квартир не знали?..
За словами начальника Київської міської служби «Київдержекспертиза» Анатолія Кармінського, проект будівлі, затверджений «Головкиївархітектурою» у 2003 році, передбачав зведення одного будинку висотою 15 поверхів (центральної секції) і 9 поверхів — (бічних). Після цього замовник двічі подавав проект на коректування у «Головкиївархітектуру» для підвищення поверховості й будівництва другої черги комплексу на прилеглому майданчику. Не одержавши позитивного висновку «Київдержекспертизи», замовник продовжив будівництво, і на сьогодні зведені центральна секція висотою 22 поверхи і бічні — на 11 поверхів, повідомляє «Документінформ». Як відзначив директор ТОВ «Інвес» Анатолій Шалоплут, площа другої черги комплексу, що спочатку задумувався як житловий, становитиме 20—25 тисяч квадратних метрів. На нижніх його поверхах розмістяться фітнес-центр, два ресторани, конгрес-хол, студії, на верхніх — готельні номери найвищого класу. Водночас оператор готелю поки не визначений. Практично всі квартири у будинку продані.
Проведення "міжнародних наукових заходів" у анексованому Криму є частиною політики Росії, і їх мета - хоча б частково "легітимізувати" факт анексії в очах міжнародної спільноти. >>
Починаючи від жовтня 2015 року, коли розпочав роботу проект «Огляд дезінформації», експерти спеціальної робочої групи при Європейській службі зовнішньої дії зареєстрували 1649 випадків брехливих новин, статей і сюжетів російської пропаганди, повідомляє «Німецька хвиля». >>
Упродовж доби противник удвічі знизив свою активність — терористи 56 разів відкривали вогонь по підрозділах сил АТО. Зокрема, 23 рази на Донецькому, 25 — на Маріупольському та 8 — на Луганському напрямках, — повідомляють у штабі АТО. >>
26 червня 2016 року погожого недільного дня жителі села Щербані та інших населених пунктів Старосинявського району Хмельницької області віддавали останні честь і пошану своєму землякові, бійцеві АТО Роману Сологубу, 1973 року народження. >>
20 луганських школярів днями повернулися з міста Нижній Новгород, де проходили військову підготовку в оборонно-спортивному таборі Міністерства оборони РФ «Гвардієць». Наступна група підлітків з Луганська вже поїхала «відпочивати» в інший табір Міноборони РФ – «Гвардієць-2», що у Пензі. >>
Коли після поранення й лікування в госпіталі 44-річному Василю Малєєву винесли вердикт — непридатний до військової служби, він прибув до райцентру Козельщина, що на Полтавщині. Тут була квартира старшого брата Олександра, в якій зареєстрований і сам Василь. >>
