Підсудний тераріум

       Лава підсудних Луганського апеляційного суду, який розглядає справу вбивства журналіста Ігоря Александрова, перетворилася на справжній тераріум чи то банку з павуками. Адже свідчення, які дали на судовому процесі вчора i позавчора окремі підсудні — Сергій Корицький, брати Дмитро й Олександр Рибаки та Костянтин Яворовський, — суперечать одне одному, i це схоже на те, що, потрапивши за грати, кожен з них хоче применшити свою вину у жахливому вбивстві (журналіста забили бейсбольними битками).

      Власне головний обвинувачений у справі Дмитро Рибак відмовився як свідчити суду, так і від усіх своїх досудових зiзнань, бо нібито на нього тисли слідчі Генпрокуратури. I це при тому, що інший обвинувачений, Сергій Корицький, підтвердив суду, що Рибак особисто просив його «підвезти двох «малолєток», які поговорять з одним комерсантом, телепередачі якого заважають бізнесу його брата». Сам Корицький буцімто не знав, що «комерсант» насправді є журналістом, а взяти участь у цій «справі» погодився, бо розраховував на допомогу Рибака у вирішенні своїх проблем з міліцією, повідомляє Інститут масової інформації. Слід відзначити, що свідчення Корицького збiгаються зі свідченнями інших виконавців з битками — Онишка i Турсурнова.

      Старший Рибак — Олександр — виявився не більш балакучим. Він-бо «Александрова не вбивав і нікому не давав вказівок цього робити». Ну i, знову ж, як i брат, жалівся на прокурорський тиск.

       Замовником i організатором убивства журналіста назвав Олександра Рибака i колишній працівник міліції Костянтин Яворовський. Він же вказав три мотиви вбивства Александрова. Перший: щоб підставити колишнього партнера, який став конкурентом, — депутата і бізнесмена Олександра Ліщинського, в якого була кількарічна судова тяганина з журналістом по справі за наклеп. За таких обставин першим підозрюваним у смерті Александрова став би саме він. Другий: Рибак хотів прибрати самого Яворовського. За словами Яворовського, він якраз за три місяці до смерті Александрова вийшов з тюрми і «Рибак хотів позбутися його як конкурента у кримінальному бізнесі регіону». Третім мотивом могло стати те, що Рибак розраховував після смерті Ігоря Александрова легко захопити «перелякану і скривавлену телекомпанію «ТОР».

       Суд заслухав і свідчення потерпілої сторони — вдови Людмили Александрової, яка підтвердила той факт, що незадовго до своєї смерті Александров написав заяву про звільнення за власним бажанням, оскільки перед тим контрольний пакет акцій телекомпанії «ТОР» придбав Олександр Ліщинський і, за словами журналiста, він не міг працювати під керівництвом такої людини. До речі, пані Людмила у справі проходить не лише як потерпіла, а й як цивільний позивач: загальна сума заподіяної моральної та матеріальної шкоди заявлена у 250 тис. грн., передає УНІАН. Вона ж фактично спростувала версію обвинувачених, за якою її чоловіка «не хотіли вбивати, а лише хотіли провчити». Бо коли закривавленого Iгоря Александрова привезли 3 липня 2001 року до лікарні, знайомий лікар заявив: «Шансів вижити немає, його не били, а вбивали». Наразі перед удовою на суді вибачився лише Сергій Корицький, а Костянтин Яворовський, говорячи про мотиви Рибака, звернувся саме до неї. Але дорогої людини це вже не поверне....