Обездолені, але не забуті

      У сиротинцях не надто часто бувають свята. Однак іноді до інтернатів таки приїздять поважні гості з гостинцями: тоді діточок вихователі вбирають у найкращий одяг, вивчають з ними пісні та таночки, печуть короваї абощо — так зустрічають меценатів мало не в кожному дитячому будинку. Аби тільки вони їхали. Сирітський дім «Світанок», що в Березані на Київщині, нещодавно отримав нагоду привітати у своїх стінах представників Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» — більше десятка спонсорів, серед яких були й народні депутати України, представники Міністерства освіти та науки. Привезли гості чимало сюрпризів: подарували діткам телевізор, багато солодощів, одяг, принтер. Народний депутат Михайло Полянчич подарував дівчаткам золоті сережки, а представниця фонду Катерини Ющенко «Україна 3000» вручила вихованцям сиротинця вишиванки. Окрім того, малеча отримала чудову дитячу україномовну бібліотеку й повну збірку усіх томів «Гаррі Потера». Серед подарунків були ще й вироби з меду. А депутат Київської обласної ради, член ради Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» Володимир Проценко дав гроші дитбудинку на поїздку до Переяслава.

      Бережанський сиротинець, у якому виховується 24 дитини віком від 6 до 17 років, — один із небагатьох так званих «благополучних» у Київській області. За словами директорки дитбудинку  Людмили Тарасенко,  «Світанку» регулярно допомагають іспанські благодійники, міська та обласна влада. Однак і своїх проблем вистачає: до школи дітлахів немає чим возити — доводиться саджати їх у рейсовий автобус, яким до навчальних закладів добираються місцеві дітлахи. Чимала проблема — стара котельня, що «з’їдає» третину річного бюджету.

      Однак якби всі дитячі будинки в Україні були так зігріті увагою меценатів, як «Світанок», жилося б сиротам значно краще. «Щоліта ми зачиняємося, бо всі дітки їдуть відпочивати в Іспанію, — розповідає Людмила Тарасенко, — іспанська благодійна організація вже багато років надає нам таку допомогу». За словами директорки, іноземці у захваті від українських дітей. Про це свідчить і статистика: за кілька останніх років із сиротинця було усиновлено семеро дітей: двох —братика та сестричку — забрали до родини американці, п'ятеро поїхало в Іспанію. Українці ж називати своїми дітьми березанських сиріт не поспішають. «У нас навіть був такий випадок, — розповідає пані Людмила, — одне іспанське подружжя приїхало до нас, аби всиновити хлопчика. А коли ці люди побачили, що в їхнього майбутнього сина є ще два брати, забрали усіх трьох. Жінка так і сказала: без усіх не поїду!».

      Чи не головний опікун сирітського будинку  «Світанок» — Володимир Проценко. Він, хоч і депутат обласної ради, працює у Києві, однак із рідного міста не їде, тому й не з чужих слів знає про місцеві проблеми. «Цей сиротинець — наш біль і надія, — каже пан Володимир, — ми допомагаємо йому, чим можемо. І тому, напевно, недаремно чуємо, що таких дитячих будинків на Київщині дуже мало».

      Агропромисловий концерн «Колос», який свого часу організував Володимир Проценко, здійснює у Березані чимало соціальних проектів: так, упродовж уже 10 років  кожна з чотирьох шкіл міста отримує 5 стипендій для найкращих випускників у розмірі 2000 гривень. Чималу допомогу від концерну мають і студенти-сироти. За словами Володимира Проценка, «Колос» за свій рахунок уже вивчив 10 дітей. Допомагає пан Володимир своїм молодим землякам влаштуватися на гідну роботу після навчання у місцевому аграрному ліцеї. Підтримує пан Володимир як майстер спорту з мотокросу і спортивний напрямок у своєму невеличкому місті: працює тут завдяки концерну і футбольний, і шаховий клуб. «Ми повинні підтримувати таких дітей, дбати про них, аби вони відчували себе потрібними, — каже Володимир Проценко, — інакше ж невесела біографія «державних» дітей відома наперед. І ми повинні з цим боротися».