Колишнього заступника голови Служби безпеки Володимира Сацюка оголошено в розшук. «За здійснення тяжкого злочину», — повідомив журналістам Генпрокурор Святослав Піскун. І жодних інших подробиць. Утiм всім відомо, що саме в Сацюка на дачі вечеряв тоді ще кандидат у президенти Віктор Ющенко перед тим, як відчув симптоми гострого отруєння. А тепер Сацюка розшукують за підозрою у здійсненні тяжкого злочину. Задачка для першого класу. Хоча визначати винуватість чи невинуватість певної особи — це ще справа суду.

      Насправді колишнього нардепа-есдека й екс-віце-голову СБУ оголосили в розшук ще на минулому тижні. Чому Піскун «згадав» про це тільки нинішнього вівторка? Насправді можна було взагалі обійтися без оголошення у розшук і взяти Сацюка «тепленьким» ще тоді, коли він, хоча й «на голках», але сидів собі у межах досяжності правоохоронців. Можливо, навіть і на тій своїй сумнозвісній дачі. Але не склалося — завдяки заступнику Генпрокурора Віктору Шокіну, який, за інформацією «УМ»,  причетний (свiдомо чи несвiдомо) до втечi пана Сацюка. Шокін зачинив у сейфі кримінальну справу щодо Сацюка, і поки у ГП кілька годин з'ясовували, що до чого і де документи слідства, за Сацюком загуло.

      Утім це не єдина «заслуга» Віктора Миколайовича: як стверджує відомий журналіст Володимир Бойко, який спеціалізується на журналістських розслідуваннях, Шокін, аби скомпрометувати свого безпосереднього шефа Святослава Піскуна, попрацював і на розвал кримінальної справи, порушеної за фактом вбивства Георгія Гонгадзе, і на благо «політичного в'язня» Бориса Колесникова, у справі якого знищена майже вся доказова база, а самого Колесникова під час перебування Піскуна в закордонному відрядженні ледве не відпустили — Шокін «забув»  направити до суду подання на продовження строку тримання під вартою.

      Для чого Шокіну це потрібно? Не секрет, що саме цього працівника дехто з дуже впливових нинішніх можновладців волів би бачити на чолі ГП замість впалого у немилість Піскуна. А впав у немилість Святослав Михайлович нібито з банальної причини — незважаючи на наполегливі рекомендації своїх «покровителiв» у новій владі, закрив усі кримінальні справи, порушені проти Юлії Тимошенко. Вочевидь, така палка віра в невинуватість колись гнаної й переслідуваної ним Юлії Володимирівни зійшла на Генпрокурора також не з доброго дива, але це вже інша історія.

      Звісно, інтриги проти Генерального наразі прокурора зовсім не додають образу закоханого в себе Піскуна «білості й пухнастості». Спеціально для тих, хто досі вірить запевненням Святослава Михайловича у служінні закону, народу й ідеалам помаранчевої революції, в інтернеті пропонується нова розвага: діалог керівника ГП з Віктором Пінчуком на «аудіоносії». Датована ця розмова, судячи з усього, 9 грудня минулого року. Спілкування нинішнього Генпрокурора з екс-президентським зятем відбувалося після того, як відома своєю «неупередженістю» (особливо у ставленні до видного мужчини Піскуна) суддя Печерського районного суду Києва Жанна Бернацька винесла рішення про поновлення Святослава Пiскуна на посаді. Нагадаємо, що за рік до того Президент Леонід Кучма після розгромного звіту голови антикорупційного комітету Ольги Колінько незаконно звільнив Піскуна, після чого Генпрокуратуру очолив Геннадій Васильєв. Природно, ця несправедливість не могла не обурити потуреного з такого зручного в усіх відношеннях крісла екс-«Генерального», і він подав до суду. Який виніс свій «вердикт» якраз після остаточної перемоги помаранчевої революції, через що багато хто запідозрив Святослава Михайловича в терміновому «перебіганні» на бік переможця.

      Насправді ж якраз такий розвиток подій був зовсім не передбаченим.  Адже, як випливає із розмови двох «П» (Піскуна з Пінчуком), поновлення відставленого Генпрокурора на посаді планувалося ще до другого туру президентських виборів, коли оточення Леоніда Кучми не сумнівалося, що їх виграє Віктор Янукович. Оскільки довіри до «тому що послідовного» не було, Леонід Данилович, прагнучи зберегти контроль над ГП (кому, як не йому, знати, що чекає на нього у випадку приходу в кабінет Генпрокурора «не своєї» людини), дав «добро» на поновлення Піскуна. Адже тільки таким чином можна було отримати лояльного керівника Генпрокуратури в обхід Верховної Ради.

      Та от несподіванка — Майдан. І ось уже Янукович ніякий не Президент, вибори відкладаються на третій тур (і очевидно, хто в цьому турі переможе), а підписувати указ про призначення-поновлення Святослава Піскуна доведеться саме Кучмі, не Януковичу. Звісно, можна б судове засідання й перенести, так Васильєв, як навмисне, подає у відставку — місце Генпрокурора вакантне і ось-ось випливе з рук! Довелося «організовувати» відповідне рішення суду негайно. А тут іще така неприємність: раптом збурився Віктор Медведчук, переконуючи Леоніда Даниловича, що треба подати апеляцію на «вердикт» Бернацької. Готувалися ж, мовляв, до Піскуна при Януковичі, а якщо буде Ющенко — треба ставити іншу людину. Тим паче що ні для кого не секрет: Святослава Михайловича проштовхували саме «помаранчеві» Петро Порошенко з Миколою Мартиненком. І що в такій ситуації робити Піскуну?

      Словом, Віктор Пінчук, бажаючи висловити свою радість із приводу «відновлення справедливості» й підтримати Піскуна перед загрозою апеляції, зателефонував вчасно. Далі, згідно з оприлюдненим аудіофайлом, розмова мала такий вигляд:

      П.1 (голос, схожий на голос Святослава Піскуна): — Витенька, я тебя умоляю, на коленях прошу, и все мои, ты знаешь кто... Едь туда и возьми этот вопрос в руки. Пусть не делает он это. Он его специально дальше загоняет. Ну согласовано со всеми. Или придет Кармазин, или придет Потебенько, или придет Стретович. Выбирайте. Если я хуже этих троих...

      П.2 (голос, схожий на голос Віктора Пінчука): — Я чего позвонил. Я-то просто счастлив. Я, когда вчера понял, я был счастлив. Жалко, что мы не переговорили вчера. Я сегодня утром там уже был, но этот вопрос не подымал.

      П.1: — Витя, надо немедленно ехать. Просто немедленно. Почему? Там написано в решении суда, что с 9-го числа за «невиконання рішення суду» статья. Она маленькая, она штраф, но все равно статья. И он через 10 дней не будет Президентом. Но зачем ему это надо? Он же под уголовную статью его опять подсовывает! (...) То есть он его опять в яму сажает. Чтобы Пискун с ним второй раз судился. Ну это умно, Витя? Я тебя очень прошу, сядь на машину, поедь туда, заведи его в отдельную комнату и скажи: «Ты че? Он не обижается на тебя ни секунды. Он на 8-е число назначил. Инаугурация должна была быть 6-го». Я не собирался с ним судиться. Просто перенесли выборы. Я не виноват, что их перенесли. Но суд уже перенести тоже было нельзя. Потому что я уже знал, что Васильев ушел.

      П.2: — Короче, заверить, что вы друг?

      П.1: — Не просто.

      П.2: — Большой друг.

      П.1: — Да. И скажи, что мы как дружили семьями, так и будем дружить. И все будет нормально. И он меня спас тем, что тогда меня убрал. Потому что все дерьмо на себя Васильев вылил за этот год.

      Справді, уявити, як почувався б Леонід Кучма при Генпрокурорі Кармазіні або Стретовичу, не складно. А так — усе чудово, і всі «дружат семьямі». І для нової влади Піскун старається — «розкриває» справи Гонгадзе—Александрова, порушує справи проти опонентів, увесь такий чесний і справедливий. І «колишніх» не ображає. Обіцяв же, коли П.1 запитував, чи не ставлять «ті хлопці з команди Віктора Андрійовича» проти «них» завдань, які Генпрокуророві Піскуну доведеться виконувати: «Даже если будут ставиться, их никто делать...»

      Ось такий у нас Генпрокурор. А запитання, звідки сайт «Компромат.ру», який опублікував діалог «двох П», отримав її запис, залишається відкритим. Прослуховувати телефонні розмови — це у нас, здається, справа СБУ. У грудні 2004-го цю структуру очолював Ігор Смєшко, у якого заступником був, нагадаємо, Володимир Сацюк. Може, це й збiг, що одразу після розповсюдження у «всесвітньому павутинні» цього запису з вуст Святослава Піскуна пролунало повідомлення про оголошення в розшук Сацюка і «наїзду» на Смєшка, який «проходить у справі про контрабанду зброї»...

А ТИМ ЧАСОМ...

      Одночасно із записом розмови нібито Святослава Піскуна з нібито Віктором Пінчуком в інтернеті з'явився інший діалог — цього разу телефонне спілкування все того ж Піскуна з тодішнім послом США в Україні Джоном Гербстом. Пан Гербст вітав Святослава Михайловича з поновленням, той дякував послові за моральну підтримку.

      Як повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури, за фактом незаконного прослуховування телефонної розмови між Піскуном і Гербстом порушено кримінальну справу, яку передано для проведення досудового слідства до слідчого управління Служби безпеки України. Водночас невідомо, чи з'явиться аналогічна справа за фактом прослуховування розмови Піскуна з Пінчуком.

І про справу Гонгадзе...

      Ще трошки — і Генпрокуратура розкриє найрезонанснішу справу в історії України. Як заявив журналістам у вівторок Святослав Піскун, справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе буде передана до суду наприкінці липня. Бракує всього лише — вже не трьох, а лише однієї «дрібниці»: результатів експертизи тіла Гії. Виходить, із свідченнями Мельниченка й наявністю в розпорядженні слідства генерала Пукача, які раніше значилися у Піскуна в «трійці» необхідних для розкриття справи Гонгадзе пунктів, уже все о'кей? Щоправда, сам Генпрокурор зазначив, що розшуком колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС України Пукача за дорученням ГП займається МВС, отже, його таки ще не знайшли. Але «ця справа розкрита, незалежно від того, чи буде заарештований Пукач», стверджує Піскун. А повний архів записів майора Мельниченка, за словами  Святослава Михайловича, до Генпрокуратури незабаром передасть бізнесмен українського походження Володимир Болданюк, який мешкає у Чехії.

      Така ж доля, себто передача до суду, чекає й на справу Бориса Колесникова. За словами Генпрокурора, все залежить від того, як швидко ув'язнений екс-голова Донецької облради ознайомиться з матеріалами своєї справи, але планується, що служителі Феміди отримають Колесникова у своє розпорядження вже наприкінці червня.