Загалом працівники «УМ» замалювали 24 квадратики (всього їх має бути понад 2 тисячі). (автора.)
«Чи не хочете взяти участь у встановленні рекорду України?» — приблизно з таким запитанням Володимир Заєць звертається до знайомих, але все більше незнайомих людей, як відомих, так і тих, кого зустрічає посеред вулиці. Володимиру — 44, він — вільний художник із села Затоки, Барського району, Вінницької області. За його словами, десь числиться сторожем, але на прожиття намагається заробляти мистецтвом. Нинішній його проект — дуже вже непересічний, увібрав у себе й художню, і політичну, і високу суспільну ідею. Володимир Заєць мандрує Україною, заохочуючи співгромадян до створення «картини, яку намалювало найбільше людей», — саме в такій «номінації» це полотно може бути зафіксоване в Книзі рекордів України, а либонь, і в самого Гіннесса.
Ідея цього твору спала панові Володимиру на думку в розпал помаранчевої революції. Та й сама картина майже цілковито складається з різних відтінків жовтогарячого кольору. Її центральний елемент — постать народного Президента Віктора Ющенка — художник зобразив сам. Сам зафарбував оранжевим і кілька квадратиків навколо. А далі — справа мас. Полотно в спеціальній рамі Володимир розкреслив олівцем на рівні квадратики, їх 37 по вертикалі і 68 по горизонталі, тобто загалом (за винятком окремих «неквадратних» елементів) — трохи більше 2 тисяч. Відтак кожен бажаючий замальовує свій квадратик — відтінком помаранчевого, підібраним на свій смак (пан Заєць люб'язно пропонує вже намащені кавалки фарб на мольберті). Тут же учасникові акції пропонується записати свої дані до спеціальної розграфленої анкети. Поруч із прізвищем, ініціалами, місцем проживання та автографом обов'язково слід указати «координати» заповнених клітин — аби потім представити упорядникам Книги рекордів документальне свідчення того, що малювала саме така кількість людей.
Коли Володимир Заєць прийшов до редакції «України молодої», нам для заповнення було надано вже 58-й аркуш. «УМ» художник обрав невипадково: газету він дуже поважає, до того ж знає про значну роль «України молодої» в подіях на Майдані, бачив там свого часу на наметах наш фірмовий банер. Заголовок «Україна молода» «помаранчевий» митець намалює на тому секторі картини, де заповнили 24 клітинки «УМники» на чолі з редактором, радником Президента Михайлом Дорошенком.
Під час такої події ми досхочу познімкувалися, а Володимир показав фотографії, які робив у подібних випадках раніше: ось заповнюються перші квадрати, на Майдані, де ще тривали масові акції; ось малюють помаренчевим студенти Києво-Могилянки; ось — старається, ставши навколішки, їхній ректор Брюховецький; є фото з нинішнім головою Держмиткому Скомаровським, який обирався депутатом від Зайцевого округу, є народний артист Мокренко, поет Павличко, телеведучий Кондратюк, зафіксовано й багато інших відомих постатей і ще більше — простих смертних.
Пан Володиимир називає свою картину «трансформером» (бо з «тильного» боку рама закривається особливими висувними панелями, між яких зберігаються фарби, пензлі та інші речі художника), і все це добро він носить із собою на шлеї через плече, як валізу. По засмаглому й обвітреному обличчю Володимира Зайця видно, що пройшов він уже не одну сотню кілометрів. До фінішу лишається вже зовсім небагато, але художник має намір ще обов'язково з'їздити на Сумщину, до Хоружівки, аби частину вільних клітин заповнили земляки Віктора Ющенка, надто ж ті, котрі стояли на Майдані. А ще — було б дивно, якби кілька штрихів не вніс сам Президент, відомий любитель малювання. Зрозуміло, що зараз він став значно більш недоступним, ніж раніше, однак інший хоружівець — наш редактор Михайло Дорошенко — пообіцяв Зайцеві організувати такий «сеанс» за участю Віктора Андрійовича.
Саме Ющенкові автор хоче передати «рекордну» картину, коли буде зроблено останні мазки. Безплатно — просто з великої революційної любові й шани. Хоча виручити хоч трохи коштів не завадило б, адже Володимир уже стільки витратив на створення картини й пересування з нею по Україні, а хата в Затоках он досі стоїть без газу (траншею вже копають, але Зайцеві бракує 1500 гривень).
Але Володимир у будь-якому разі фанат. Із тих, хто робив революцію, яка тепер намальована помаранчевим 37х68.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
