Бог, як відомо, любить трійцю. І ось у дверях Київського управління боротьби з організованою злочинністю нарешті з'явилася могутня фігура колишнього Прем'єр-міністра й невдалого кандидата у президенти Віктора Януковича — після третього виклику нинішній опозиціонер таки вшанував правоохоронців своїм візитом. Незважаючи на те, що в УБОЗі Віктору Федоровичу довелося провести аж три години, вийшов він охочий до спiлкування й мужньо витримав ще й журналістський «допит».

На бідолашний мозок об'єднаного і полум'яного соціал-демократа Нестора Шуфрича звалилося нове випробування. Тепер стукнутій у дитинстві після польоту з коляски і струшеній ударами об бетонну підлогу ужгородської лікарні «сірій речовині» нардепа доведеться напружено мізкувати над тим, як виплутатися з нової халепи. Як повідомляє Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС, прокуратурою Черкаської області порушено кримінальну справу за фактом «перешкоджання підкупом вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України у 2002 році під час проведення виборів народного депутата України у виборчому окрузі N 201, що вплинуло на результати голосування».

Заступник київського міського голови Володимир Яловий готовий стати наступником свого нинішнього шефа Олександра Омельченка. Принаймні він заявив про свою готовність позмагатися на мерських виборах наступного року. «Я відчуваю себе одним із найбільш підготовлених кандидатів на посаду мера міста Києва, — цитує Ялового УНІАН. — І, залежно від того, якою надалі буде позиція партії «Єдність» (після переходу Омельченка до «Народного союзу «Наша Україна» Яловий є в.о. голови «Єдності». — Авт.), позиція мера Києва Омельченка, буде вирішуватися це питання».

Сергій Васильєв, якому приписують авторство сумнозвісних «темників», уже давно не розпоряджається інформаційним простором усієї України. Хіба що, можливо, відточує свою «темникотворчу» майстерність у межах прихильної до нього СДПУ(о) або опозиції загалом — треба ж звичним до вказівок та «рекомендацій» «інформаційним політтехнологам» керувати умами бодай кількох сотень тисяч партійців, якщо вже не кількох десятків мільйонів співвітчизників. Зрештою, це нібито нормальна практика — формувати погляди своїх однопартійців на ті чи інші політичні події: якщо вже пішли в партію, значить, приймають і партійну дисципліну.