«Так, я не зовсім білий і пухнастий»,

03.06.2005
«Так, я не зовсім білий і пухнастий»,

      Учорашній «круглий стіл» у бенкетній залі столичного готелю «Національний» став одним із небагатьох місць, де журналісти можуть «вичепити» «героя нашого часу» Віктора Пінчука. Тема надання безкоштовної адвокатської допомоги для малозабезпечених, яку начебто збирається спонсорувати в масштабах усієї країни Пінчук разом із Соросом, представників мас-медіа цікавила не надто. Зате «акули пера й мікрофона» накинулися на зятя Кучми в «кулуарах», щойно пан Пінчук відлучився з-за столу. І сталося: один із найзаможніших українців таки розповів дещо пресі. Навіть виглядав охочим до інтерв'ю, що з Віктором Михайловичем буває рідко. Але зараз йому є що сказати, адже в нього зараз є що забирати. Тим часом існує можливість «помиритися», і саме це пропонує власник заводів, телеканалів і мистецьких центрів.

      «Так, мабуть, я не зовсім білий і пухнастий», — визнав олігарх, відповідаючи на основоположне запитання — щодо можливої доплати за приватизовану ним раніше «Криворіжсталь». Наступні репліки Пінчука з цього приводу означали: якщо питання до нього існують, отже, придертися є до чого. Але, за словами позафракційного нині народного депутата, після тривалих роздумів він дійшов до того, що потрібно шукати компроміс. Віктор Пінчук розуміє передвиборчу риторику нинішнього Президента з приводу «вкраденої» «Криворіжсталі», однак вважає, що тепер треба дивитися на проблему об'єктивніше, й апелює до святого — інвестиційного клімату в Україні. Адже вже зараз ставлення Заходу до нашої країни зовсім не таке, як було ще в січні, тобто одразу після помаранчевої революції, коли демократичні здобутки можна було переплавляти в залучення величезних інвестицій в українську економіку. Висновок Пінчука: Захід охолов до України, а новий уряд перестав подавати сигнали для взаємовигідної співпраці.

      Як видно, лакмусом у цьому відношенні зять колишнього Президента вважає себе. А точніше — компромісний вихід із судового процесу навколо «Криворіжсталі», що триває в Київському апеляційному господарському суді. «Наші адвокати запропонували суду зробити паузу і розглянути мирову угоду. Але суд не прийняв цю пропозицію», — зазначив Віктор Пінчук. (Розшифровка така: суд відхилив клопотання консорціуму «Індустріальна група» про перерву в розгляді справи на тиждень і клопотання консорціуму «Інвестиційно-металургійний союз» про перенесення засідання для врегулювання питань по мировій угоді.) Ніяк не реагує на «мирні ініціативи» Пінчука й уряд, хоча сторона «прихватизаторів» пропонує одразу три чи чотири варіанти «мирової».

      Вагу пропонованих ним компромісів Пінчук оцінює дуже високо: «Це серйозні кроки назустріч керівництву країни. Це компроміс заради країни, заради її демократичного майбутнього. Бо країна в нас красива, а жити нам тут ще довго». При цьому, каже Пінчук, «уряд має зрозуміти, що неправильно і несучасно просто відбирати. Тим більше, якщо ми йдемо в Європу». За словами олігарха, напередодні призначеного на середину червня київського «міні-Давосу», коли до України на форум з'їдуться бізнесмени з усього світу, прийняття судом мирової угоди по «Криворіжсталі» було б дуже добрим знаком для потенційних інвесторів. А інакше — якщо «йти від супротивного» — вони ототожнюють нас із Росією, «де саме зараз виник яскравий приклад, коли проблеми з великим бізнесом вирішуються через вирок суду і дев'ять років тюрми». А ми ж можемо діяти по-європейськи, каже Пінчук, агітуючи владу піти іншим шляхом — йому назустріч.

      Чи значить це, що Віктор Пінчук погоджується доплатити або ж прийме умови уряду щодо дооцінки «Криворіжсталі»? Стосовно цього олігарх говорити не хоче. Він відмовився розкривати журналістам сенс своїх пропозицій, зазначивши, що веде переговори не з пресою, а із зовсім іншими людьми.

      Також Пінчук заявив, що, всупереч чуткам, він не продає жоден зі своїх телеканалів, не згортає свій бізнес в Україні і не передає його росіянам. «Я нічого не продаю!» — сказано сильно, хоча й нагадує відому фразу з анекдоту.

      Щодо співпраці із Соросом, то в Пінчука з ним немає спільних бізнес-проектів — лише суспільні. І взагалі, Віктор Михайлович не зменшує увагу до громадсько-культурного напряму — запрошує журналістів у Венецію, де вже зовсім скоро в рамках бієнале можна буде відвідати експозицію «пінчуківського» центру сучасного мистецтва. А ще планує вже цього року відкрити під Нікополем меморіальний комплекс козацької слави (бо «там колись Богдан Хмельницький зупинявся перед якимсь походом»), а також павільйон, де будуть виставлені роботи кращих художників України.

 

ВІДГУКИ

      Президент Віктор Ющенко підтримує ініціативу мирової угоди між «Інвестиційно-металургійним союзом» і державою у справі «Криворіжсталі». «Я особисто привітаю ініціативу щодо мирової згоди, яка може розглядатися й грунтуватися на рішенні суду», — цитує вчорашні слова глави держави «Інтерфакс-Україна». Водночас Ющенко ще раз наголосив: «Те, що були допущені грубі порушення в процесі приватизації «Криворіжсталі», для мене й для уряду це факт».

      Тим часом голова Фонду держмайна України Валентина Семенюк заявляє, що мирової угоди по «Криворіжсталі» бути не може, оскільки в ході приватизації цього підприємства були допущені значні порушення.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>