Сміх крізь «нашоукраїнські» сльози

      Попри скандальні «пологи» при народженні Полтавської обласної організації партії «Народний союз «Наша Україна», у муках виплекане «дитя» робить перші організаційні кроки досить упевнено. Як повідомив позавчора на прес-конференції в Полтаві провідник «нашоукраїнців» регіону, голова правління відкритого акціонерного товариства «Велика Круча» Іван Близнюк, за півмісяця кількість членів «президентської» партії в області збільшилася майже вчетверо — до 1166 чоловік. Уже створено п'ять районних і одну міську парторганізацію.

      Причому міським первістком на Полтавщині став осередок у Кременчуці. Хоча чимало як прихильників, так і опонентів НСНУ вважали саме це місто найбільш «бунтівним» оплотом головного конкурента пана Близнюка в боротьбі за лідерство в обласній парторганізації, колишнього мера індустріальної «столиці» краю Олега Надоші. Однак принципова і максимально відверта розмова з тими, хто визначає сьогодні обличчя «нашоукраїнського» Союзу в Кременчуці, за словами його обласного керівника, допомогла знайти порозуміння. На таке ж порозуміння та співпрацю з «бунтівниками», котрі «відвернулися» від Близнюка на обласній установчій конференції НСНУ, розраховує він уже зараз, коли бодай трохи охололи пристрасті суперництва за місце під сонцем у «президентській» партії.

      Важче порозумітися з тими, кого «зісватали» в політичні партнери союзники на найвищому рівні. Адже якщо спільність інтересів головних персоналій «канівської трійки» — Президента Віктора Ющенка, Прем'єра Юлії Тимошенко і спікера парламенту Володимира Литвина — ще можна уявити, то «запрягти» в єдиний віз провідників низових структур очолюваних цими лідерами партій більш ніж проблематично. Скажімо, коли на тій же таки прес-конференції Іван Близнюк згадав прізвища обласних і районних чільників Народної (донедавна — Аграрної) партії, з якими «нашоукраїнцям» Полтавщини перед парламентськими виборами наступного року доведеться утворювати подібні «трійки» на місцевому рівні, в залі, де, крім журналістів, були присутніми й активісти політичних партій та громадських організацій, пролунав саркастичний сміх.

      Адже йшлося про регіональних «стовпів» кучмізму, вчорашніх затятих «янучарів». Оскільки та ж Аграрна партія донедавна була в області «керівною і спрямовуючою», більшість із них ще вчора сиділи в керівних кріслах збанкрутілої влади й, так би мовити, за сумісництвом очолювали районні парторганізації «аграріїв», добивали до ручки «прихватизовані» сільгосппідприємства, відверто паразитували на селянській праці в іпостасі посередників... Зрештою, саме ці люди безсоромно «нагинали» своїх підлеглих до голосування за єдиного кандидата від влади на президентських виборах, брали найактивнішу участь у фальсифікаціях, «дерибанили» виборчі кошти. А зараз, звісно, не проти повернутися в насиджені керівні крісла, здобути бодай містечкове депутатство через суто ситуативну «змичку» партійних лідерів десь там, нагорі. Але ж проти кого і — найголовніше — за що боролися тоді довірена особа Віктора Ющенка на президентських виборах Іван Близнюк і тисячі його «помаранчевих» соратників на Полтавщині?