Віртуальна духовність

02.06.2005
Віртуальна духовність

Побачити Лавру з висоти, не вiдходячи вiд монiтора.

       Прогулятися вуличками стародавнього Києва чи сучасної столиці, побачити всі православні храми та католицькі костели, будинки молитви протестантів, мусульманські мечеті, сакральні споруди іудеїв і караїмську кенасу, які колись існували у місті, послухати хорові співи найславетніших київських хорів... Сьогодні все це можна зробити, не полишаючи офісу чи квартири, а найголовніше — не відходячи від свого улюбленого комп'ютера. Якщо, звичайно, ви маєте лазерний диск під назвою «Храми Києва» від видавництва 3меdіa, який нещодавно презентували у столичній мерії. Як пояснив начальник Головного управління внутрішньої політики КМДА Олесь Петік, електронна енциклопедія містить матеріали, які пояснюють назви храмів, розповідають про їхніх фундаторів, будівничих і дослідників, дають системний виклад історії сакральних споруд міста (навіть тих, які не збереглися до нашого часу). Крім того, до видання увійшли описи християнських свят, ікон, богословських понять і життєписи святих та 3 години літургійного співу. Основний елемент енциклопедії — довідка, яка може містити художню або документальну цитату, музичний фрагмент чи карту-схему.

      Як розповів директор видавництва 3меdіa Ігор Тарасов, диск висвітлює історію храмобудування в Києві від моменту заснування і до 2001 року. Розгорнута хронологічна таблиця дає відомості не тільки про роки та події, а й про діячів, які жили в ті часи, та споруди, які тоді з'являлися — починаючи від давньої церкви святого Іллі (найдавнішого із християнських храмів, відомих за писемними джерелами) і закінчуючи Успенським собором, реконструйованим 2000 року. Церковний календар показує день, на який припадає православне свято, і розповідає про те, як це свято відзначалось у давнину і сьогодні (плюс музика і фотографії). А за бажання можна пошукати цікавинки у картах Києва, найдавніша з яких датована тисячним роком. А ще можна накласти на старовинну карту (скажімо, 1686 року) сітку сучасних вулиць, і прослідкувати, наскільки розрослася столиця за три століття. Якщо ж ви втомитесь від комп'ютерної мандрівки, варто увімкнути автоперегляд і насолодитися слайд-шоу під духовну музику...

      За словами дослідника київської старовини Михайла Кальницького (одного з «батьків» електронної енциклопедії), над «Храмами Києва» працювали близько 30 авторів — фахівців у області історії, релігії, архітектури та музикознавства і, природно, програмісти, які перенесли всю інформацію на лазерні носії. Раніше писалися книги, путівники по святих місцях, але все це треба шукати в біблiотеках або ж в архівах, і не завжди інформація доступна для звичайного читача. Теперішня молодь узагалі неохоче береться за книгу, а от диск — інша річ! Яскравий, доступний (що не значить примітивний) електронний архів займає небагато місця і відповідає усім вимогам сучасності.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>