«Ви тут більше не живете»

02.06.2005
«Ви тут більше не живете»

Будинок на Червоногвардійській, 5. (Фото автора.)

      Реприватизація, про яку так багато говорили останнім часом, у Чернігові, нарешті, повертається обличчям до простої людини. П'ятдесяти восьми родинам чернігівців Верховний Суд повернув квартири, які незаконно приватизувало приватне підприємство, а потім ще й хотіло викинути людей на вулицю. Також вперше в історії українського судочинства у рішенні суду записано, що право не обмежується лише законодавством. Справедливість зараз — одна з основних засад права. Вона і є вирішальною.

      З 1996 року мешканці 52 квартир на вул. Гетьмана Полуботка, 120 та майже стількох квартир на вул. Червоногвардійській, 5 боролися за власне житло. І лише нещодавно їх багаторічне «ходіння по муках» вітчизняного законодавства закiнчилось. За цей час у декого навіть виросли діти.

      У мешканки будинку на вул. Гетьмана Полуботка, медпрацівника Вікторії Кольченко — дві доньки. Старшій Аліні вже виповнилося 15 років, і стільки ж триває протистояння її родини з ЗАТ «Чернігівоблбуд». Спочатку родина Кольченків боролася проти виселення через те, що її чоловік покинув це підприємство. А пізніше, коли ця справа владналася, виявилося, що керівництво підприємства, всупереч закону, приватизувало півсотні квартир у її будинку. Оголосивши це житло своїм майном — гуртожитком, «дяді» з «Чернігівоблбуду» почали крутити ним і долями тих, хто в ньому мешкає, на власний розсуд. Захотіли — вигнали жінку з дітьми чи пенсіонерів на вулицю, захотіли змусили їх жити у ньому на «кабальних» умовах. Так, Вікторії два роки тому запропонували виселитися разом з дітьми з її однокімнатної квартири в старий аварійний будинок барачного типу, де до того ж проживала інша людина. Захистити і підтримати бідолашну жінку було нікому. Два роки тому її чоловік зник безвісти під час заробітків у Києві.

      Мешканці так званого «гуртожитку» зверталися у всі можливі інстанції. Врешті-решт у 2002—2004 роках прокуратурою області було проведено перевірку законності приватизації державного майна орендним підприємством «Чернігівоблбуд». У тому ж 2004 році прокуратура виступила на захист людей з будинку на вул. Гетьмана Полуботка у суді. Лілії Федорченко, начальнику відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Чернігівської області та її колегам довелося вивчити і проаналізувати сотні документів, щоб підготуватися до судового «двобою» з таким серйозним супротивником, як «Чернігівоблбуд».

      — Я досконально вивчила приватизаційну справу у 6 томах, — говорить Лілія Федорченко. — Виявилося, що на час приватизації цей дім не був гуртожитком, а мав статус житлового будинку. Будинок був побудований у 1988 році як житловий. На прохання керівництва «Чернігівоблбуду» спочатку його оформили як гуртожиток для працівників. В 1993 році міськвиконком знову повернув йому статус житлового. Але вже через два роки, всупереч закону ЗАТ «Чернівгівоблбуд» приватизувало його як гуртожиток. У той час, як за законом про приватизацію державного майна, його не можна було включати до об'єктів приватизації, а слід було передати у державну власність. Ставши власником житла, «Чернігівоблбуд» почав виселяти або переселяти мешканців, котрі порвали трудові відносини з підприємством, у малопристосовані для проживання гуртожитки. Після перевірки всіх обставин справи прокуратура області подала позов до Господарського суду в особі Фонду державного майна України до ЗАТ «Чернігівоблбуд» про визнання недійсною приватизацію у частині включення спірного будинку, про визнання права власності за державою та витребування майна з чужого незаконного володіння.

      Цю впевненість правоохоронців у незаконності приватизації потрібно було довести у суді. Смілива і наполеглива Лілія Федорченко відстоювала свою правоту і закон на всіх щаблях вітчизняної судової «драбини» — від Господарського суду Чернігівської області до Верховного Суду України. А опонент їй дістався не зі слабких. Представники «Чернгівоблбуду» ніяк не хотіли визнавати того, що приватизація будинку і передача його у власність підприємства була незаконною, і що житло необхідно повернути місту. І хоча Київський апеляційний господарський суд і Вищий господарський суд визнали приватизацію житла незаконною і постановили повернути житло його законному власнику — Фонду державного майна України, справа все ж таки дійшла до Верховного Суду. Сюди з касацією на перегляд рішення попереднього суду звернулися представники «Чернігівоблбуду». І Верховний Суд нарешті поставив остаточну крапку в історії будинку і багаторічній судовій тяганині. Він відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

      — Ви знаєте, — зізналась мені Лілія Федорченко. — Я до останнього моменту чомусь не сподівалась на те, що ця справа буде нарешті закінчена. І закінчена саме на нашу користь. Але це все ж таки відбулося. Мені здається, що на суд могли вплинути ті соціальні й політичні процеси, які відбулися в Україні останнім часом. А також рішення, які довелося приймати Верховному Суду у зв'язку з «помаранчевою» революцією.

      У цьому контексті дуже знаковим виглядає формулювання рішення господарського суду Чернігівської області на позов прокуратури області щодо визнання незаконною приватизацію і наступний перепродаж 58 квартир будинку на вул. Червоногвардійській, 5, котрі були привласнені спритними підприємцями, так само як і будинок на вул. Гетьмана Полуботка. Так от...

      «...Суд при прийнятті рішення враховує, що одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість — одна із засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».

      Суд задовольнив цей позов повністю. Наказ Фонду держмайна в Чернігівській області стосовно включення його до об'єктів приватизації він визнав недійсним, так само як і угоди купівлі-продажу квартир підприємствами, які їх «прихватизували». Слова у рішенні дуже гарні. Однак ця справа ще триватиме довго. І, на жаль для мешканців цього будинку, час не на їхньому боці. Людей почали виселяти. Зараз мешканці будинку № 5 по вул. Червоногвардійській у Чернігові готуються до акції громадянської непокори. Вони протестують проти незаконного, на їхню думку, виселення просто на вулицю своєї сусідки Ганни Марченко та її 12-річного сина Василька. Минулого тижня судовий виконавець намагався це зробити, однак завадила несподівана хвороба дитини Ганни Марченко, і їй дали відстрочку до 5 червня. А після цього — виселення.

      Цей будинок приватизували як частину майнового комплексу торгового центру «Дружба», що збанкрутував 10 років тому. За мировою угодою, кредиторам передали господарське приміщення, яке насправді виявилося цілим під'їздом 9-поверхівки, заселеної колишніми працівниками торговельного центру. Не переймаючись долею мешканців, новий власник почав розпродаж квартир. Продає їх дешево, за ціною удвічі чи навіть утричі меншою, ніж коштує таке ж житло в Чернігові. Дехто «клює» на це. Вже перепродано 16 квартир, деякі з них по два рази. Нові власники, у свою чергу, почали судові процеси про виселення людей, котрі там живуть.

      Тривають суди. Деякі рішення приймаються навіть без участі мешканців. Так, наприклад, про рішення Деснянського районного суду Чернігова, щодо свого виселення Ганна Марченко дізналася випадково. Апеляцію на це рішення у неї чомусь не прийняли. Люди стали заручниками закону. Але вони готові на все, щоб відстояти своє право на житло.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>