«Поставили «галочку», що привітали...»

      Учора цивілізований світ відзначав міжнародний День захисту дітей. В Україні про це символічне свято, що стало вже традиційним, теж згадали. Зокрема, в столиці пройшла низка урочистих заходів: різноманітні виставки, зустрічі дітлахів із «сильними світу цього», благодійні акції. Так, вчора відбувся телемарафон, присвячений Дню захисту дітей, виставка робіт «Світ дитячої мрії», в Українському домі стартувала благодійна експозиція «Діти малюють Європу». Завтра у Палаці «Україна» пройде святкове дійство «Країна дитячої мрії». Як повідомили «УМ» у прес-службі Київської міської адміністрації, із 3-го до 5 червня на Хрещатику та майдані Незалежності, а також біля кінотеатру «Лейпціг» проходитимуть загальноміські заходи, присвячені Дню захисту дітей — це культурно-мистецькі акції «Чарівна мить дитинства» та «Світ очима дитини». На проведення цього свята міська влада виділила 132 тисячі гривень. Упродовж цих трьох днів кияни зможуть взяти участь в іграх з розіграшами призів, конкурсі малюнку на асфальті та пострибати на надувних атракціонах. Активні кияни матимуть нагоду позмагатися у турнірі сімей з міні-футболу, а також взяти участь у сімейній естафеті. Окрім цього, відбудуться показові виступи ролерів, парад близнюків, фестиваль повітряних кульок, фестиваль морозива. Глядачі зможуть також побачити насичену концертну програму за участю дитячих колективів.

          Подібні дійства — гарна акція для здорових і благополучних дітлахів. Однак в Україні існують ще й соціально незахищені маленькі громадяни. Факти — річ уперта, а у нашій ситуації — ще й шокуюча. За офіційними даними, в Україні маленьких бомжів уп’ятеро більше, ніж дорослих (хто дбає про таких дітей і хто захистить їх?).  Нині українськими вулицями нипає близько 129 тисяч неповнолітніх безпритульних — практично всі вони схильні до порушення закону, вживання наркотиків та алкоголю. За офіційною статистикою, на обліку в органах внутрішніх справ перебуває близько 40 тисяч неповнолітніх правопорушників.

          За даними ООН, темпи поширення ВІЛ-СНІД в Україні — найвищі в Європі. Офіційно зареєстровано уже 6 тисяч ВІЛ-інфікованих дітей. Усі розуміють, що реальні цифри — значно більші. Ми маємо жахливу статистику: за даними Міністерства освіти та науки України, кількість дітей-сиріт в Україні вже давно перевищила 65 тисяч. Додайте сюди ще й так званих соціальних сиріт, число яких щорічно збільшується не менше, ніж на 7-8 тисяч. Кожного року близько тисячі матерів відмовляються від своїх дітлахів одразу ж після їхнього народження (це добре, якщо не викидають на смітник).  Ми не хочемо всиновлювати українських дітей — за нас це роблять іноземці (скажімо, за останні 5 років іспанці всиновили близько 2500 українських сиріт). Ми маємо шокуючі темпи розвитку захворювань: за статистикою Інституту акушерства, гінекології та педіатрії АМН України, лише 7 відсотків немовлят народжуються здоровими, а решта — хворими.

          А хто захистить наших дітей від рук душогубів? За даними Міністерства внутрішніх справ України, майже 40 відсотків злочинів, пов’язаних iз насиллям, відбуваються у сім’ях, і жертвами стають жінки і діти. За оцінками експертів, щороку 8 тисяч дітей стають «продукцією» у руках торговців людьми. Не краща ситуація чи не з найбільш незахищеними дітьми — інвалідами. Таких маленьких громадян в Україні, за даними Міністерства праці та соціальної політики України, майже 126 тисяч. Незважаючи на низку змін у соціальній сфері, такі діти й досі не є захищеними. Про них давно ніхто не згадує. Хіба що у День захисту дітей...

          І насамкінець. Як на мене, чи не найкраще ілюструє ставлення нашої держави (немає значення, на якому рівні влади!) до дітей та їхнього захисту цитата нашої читачки Світлани Баганець із Полтавщини, що виховує дитину-інваліда: «Послухаєш по телевізору, всі так піклуються про наших дітей, а в реальному житті вони нікому не потрібні. Один із прикладів: на день інваліда нам принесли «допомогу» — коробочку вітамінів «Ревіт». Це як знущання, над нашими тяжко хворими дітьми та нами! А десь же поставили «галочку», що привітали, і відзвітували про це...»