Штучні сльози нової опозиції

      Шоу триває, історія повторюється, в Україні нічого не міняється — таким був лейтмотив учорашнього парламентського дня. Ще з депутатських розмов на тему побиття нардепів-есдеків(о) в Ужгороді зокрема й дотримання прав людини загалом можна було зробити висновок про те, що в закарпатському кардіологічному центрі дуже великі ліжка, а СДПУ(о) — дуже жорстока партія. Бо мучила тяжко хворого чоловіка, тримаючи його на посаді «губернатора» Закарпаття, тоді як насправді Івана Різака треба було лікувати й оберігати від усіляких хвилювань. Можливо, якби замість «кришувати» (за висловом народного депутата Юрія Оробця) з «губернаторського» крісла місцевих бандитів, які, безперечно, позитивних емоцій не додають, Іван Михайлович чабанував де-небудь у карпатських горах, то й не трапилася б із ним така прикрість. Але, з іншого боку, тоді б нинішній опозиції взагалі нічого було робити, оскільки крім, скаржитися на політичні переслідування, звичні бути при владі сили наразі нічим особливим не відзначилися. Хоча й влада, звісно, теж добра: нібито й почала виконувати свою обіцянку садити бандитів у тюрми, але одразу ж почала просити у них вибачення. І поки народ чекає правосуддя для сотень своїх колишніх мучителів, за гратами сидять тільки двоє. Та й щодо тих у парламенті, де все ще немає «ющенківської» більшості, ледь не щодня влаштовують «демонстрації на захист». Треба ж якось підтримати «бойовий дух» нової опозиції. Зокрема, тих її представників, які мешкають у таборі позаду парламенту.

      Почалися дебати про «маски-шоу» міліції при затриманні Івана Різака (до речі, фракція ПППУ запропонувала покінчити з остогидлою вже всім практикою таких сумнозвісних «шоу», подавши законопроект про заборону спецзагонам одягати маски при затриманні когось іншого, крім озброєних бандформувань) з виступу найменш постраждалого в цій історії нардепа від СДПУ(о) Володимира Воюша.

      Пан Володимир хоч і обурено, але досить спокійно виклав свою версію подій: у палату «раптово вдерлися 10-15 осіб у чорних масках», приперли його до стіни, відмовлялися сказати, хто вони й за чиїм наказом діють, ігнорували крики Воюша про те, що він народний депутат. Шуфрича, «який лежав на одному ліжку з Різаком, стягли за ноги з ліжка, вдарили головою об підлогу, навалилися на нього зверху». Тамару Прошкуратову, яка в цей час теж була на ліжку Різака, прикута до нього наручниками, вдарили по обличчю й накрили обличчя подушкою, хоча в руці в неї було посвідчення народного депутата. Завершилося все тим, що Різака «без взуття» витягли з кардіоцентру й... засунули в багажник «джипа».

      Під час цієї розповіді Прошкуратова в залі терла очі, з яких, очевидно, капали сльози. Після її виходу на трибуну всі змогли переконатися в тому, що Тамара Сергіївна таки досить істерично плаче. Закочуючи очі, вчителька-депутатка привітала «діток із Днем захисту дітей» і, мабуть, готуючись балотуватися в президенти, присяглася на Біблії й Конституції (!), що розповідатиме правду. Правда полягала в тому, що протягом п'яти днів співжиття з Різаком (без усіляких натяків — просто в одній палаті) Прошкуратова бачила, як персонал лікарні фальсифікує результати його аналізів, занижуючи дуже насправді високий рівень цукру в крові хворого на діабет екс-«губернатора», а інших лікарів до нього не допускали. Також соціал-демократка (об'єднана) заприсяглася, що буде приковуватися наручниками (чи просто захищати права?) до кожного громадянина, незалежно від його політичної приналежності, якщо його ображатиме влада, і звернулася до Бога з проханням просвітити Ющенка і простити його, бо «не відає, що творить».

      Потім виступали заступники Генпрокурора Віктор Шокін і міністра внутрішніх справ Михайло Вербенський, які розповіли, відповідно, що після інциденту в Ужгороді було порушено дві кримінальні справи — щодо перевищення службових повноважень працівниками УМВС у Закарпатській області та за фактом втручання депутатів у діяльність працівників правоохоронних органів, і що міліція просто виконувала свої обов'язки. А Вербенський пізніше навіть заявив (на вимогу комуніста Масенка), що й проти деяких глав адміністрацій із нової влади вже відкрито справи, так що просторікувати про політичні переслідування лише опонентів немає підстав.

      Під час доповіді голови тимчасової слідчої комісії ВР iз дотримання прав громадянина Віктора Мусіяки депутати геть заплуталися, що розглядають, — уже звіт цієї комісії, який стояв у порядку денному наступним питанням, чи ще «побиття» Шуфрича (він, вочевидь, був у лікарні, бо в сесійній залі не з'явився) й Прошкуратової. А коли розібралися, то 227 голосами проголосували за внесену опозицією постанову, якою парламент рекомендує звільнити з посади прокурора Закарпатської області Юрія Бенца і звертається до Генпрокурора і керівника СБУ Олександра Турчинова з пропозицією дати правову оцінку факту застосування сили правоохоронними органами до депутатів в Ужгороді в ніч із 20 на 21 травня та притягти винних до кримінальної відповідальності. Це таки суттєвий успіх СДПУ(о) — приміром, заяви зі «схожих» закарпатських справ минулого року парламент приймав значно довше.

      Щоправда, «нашоукраїнець» Володимир Яворівський тут таки заявив, що чотирма картками відсутніх у залі нардепів-сумісників з фракції «НУ» — Шкляра, Рябікіна, Бичкова і Тополова — голосували есдеки. На що есдек Ігор Шурма парирував, що в «Нашої України» взагалі з десяток таких «мертвих душ» постійно голосує.

      Потім був виступ лідера фракції есдеків Леоніда Кравчука, який на чому світ стоїть шпетив Ющенка і навіть договорився до того, що ледь власний президентський підпис з-під угод про розвал СРСР не відкликав. Виступав представник Народної партії Ігор Єремєєв, котрий переймався риторикою майже такою ж, як у «регіоналів» та есдеків, наголошуючи на переслідуванні новою владою в регіонах ще й однопартійців його та спікера Литвина (фракція НПУ, до речі, голосувала в унісон не з «нашоукраїнцями», а з опозицією). І був, власне, звіт Віктора Мусіяки, під час обговорення якого й члени тимчасової слідчої комісії, й інші народні депутати дійшли висновку, що комісія займається захистом прав Різака й Колесникова, а не «громадянина», як записано в її назві. Тому коли дійшло до голосування про необхідність продовження роботи ТСК, відповідна постанова двічі не набирала потрібної кількості голосів. Зрештою, стомлений довгим процесом (через п'ять хвилин, о 15.00, вже мали починатися парламентські слухання) головуючий на той час Адам Мартинюк «пригрозив», що коли комісії не дозволять працювати далі, кожне наступне засідання ВР починатиметься з блокування трибуни, і потрібні голоси таки «нашкреблися». Шоу ж має тривати. Новій опозиції є про що патякати, а нова влада не може цей фарс зупинити...

Зоряна КРІТ.

ХТО КУДИ

      У парламенті відбулися чергові суттєві «передислокації». Так, фракція Блоку Юлії Тимошенко поповнилася 9 депутатами і складається на сьогодні вже з 34 «багнетів». До парламентського загону БЮТ перейшли 8 депутатів із розпущеної напередодні групи «Союз», зокрема відомі «луганчани» та представники промислових гігантів Східного регіону Геннадій Астров-Шумилов, Микола Будаг'янц, Микола Мельников, Ігор Сміяненко, Енвер Цкітішвілі, Микола Солошенко, з ними — тепер уже колишній голова фракції «Народний вибір» та групи «Союз» Микола Гапочка і Михайло Зубець (як і Гапочка, екс-член Аграрної партії). Також до фракції Тимошенко перейшов лобіст інтересів інвалідів Валерій Сушкевич, останнім прихистком якого була фракція ПППУ.