Дама серця — просто в серце

      Діти полюбляють свята, і, певно, дев'ятирічний стахановчанин Саша Григор'єв дуже радів, коли минулого року батьки взяли його до сусіднього Кіровська — відзначати день народження рідного дядька. Діти є діти; поки дорослі готували іменинний стіл, Саша із приятелем розважалися тим, що кидали ще зеленими ягодами горобини у вікно сусідській дівчинці Лері (вона приблизно одного віку із Сашком). Очевидно, подібний спосіб залицяння дівчинці не дуже сподобався, і вона чесно попередила, що може вжити жорстких заходів для захисту свого помешкання від снарядів рослинного походження. А саме: застосувати рушницю. Хлопці поставилися до погрози несерйозно, а дарма.

      Дідусь Лери працює в Москві (як і багато інших мешканців депресивного краю), і якось привіз звідти помпову рушницю. Як він зумів провезти її крізь дві митниці — питання окреме, але у вільний від роботи час старий навчав онуку стріляти з неї, обираючи в якості рухливої мішені горобців. Сама рушниця стояла у вітальні, як звичайна парасолька. Тому доступ до неї був вільний для всіх мешканців квартири, зокрема і для неповнолітніх. От Лера й пішла заряджати її, причому кулями не простими, а якимись оригінальними — з оперенням. Перший постріл був невлучним (хоча, може, «амазонку» навчили, що має бути постріл попереджувальний), зате другий... Навчання із дідусем не минули марно. Свинцева куля пробила хлопчику правий бік, пройшла праву легеню і застрягла аж у передній стінці правого передсердя. Застрягла надовго.

      ...Першу операцію та медикаменти оплатили Григор'євим батьки Лери (на кримінальній справі проти сім'ї батьки Саші не стали наполягати, а сама дівчинка ще малолітня, тому неосудна), і правоохоронці зареєстрували інцидент як випадковий постріл. А взагалі до цього разу Сашка на операційне ліжко клали чотири рази: зашивали пробиту легеню, зашивали стінку передсердя. Стався крововилив у черевну порожнину, що викликало перитоніт; боролися зі спайками. Все це викликало в дитини посттравматичний неврит, і хлопчик деякий час змушений був пересуватися на милицях — відмовлялася слухатися нога. А куля — з оперенням — так і продовжувала знаходитися в серці. На таку надскладну операцію у провінційних медиків не вистачило сміливості. Хоча про яку сміливість можна говорити при нинішньому рівні забезпечення закладів охорони здоров'я.

      У відчаї батьки звернулися й до однієї приватної клініки. Там не те, щоб допомогли, однак влаштували Сашкові кваліфіковане обстеження у доволі авторитетному в медичних колах Інституті невідкладної ті відновлювальної хірургії в Донецьку, у відділі нейрокардіохірургії, і донецькі фахівці винесли вердикт: кулю видалити можливо, але знадобиться дитячий оксигенатор (прилад для зниження температури тіла дитини до 20 градусів), без якого важко перенести тривалу операцію на серці.

      Коштує такий прилад (одноразового, як кажуть, використання) 500 доларів, та, крім того, сама операція мала б обійтися в 3—4  тисячі гривень. Для сім'ї, яка й без того півтора року бореться за здоров'я сина, сума непідйомна. Та тут їй пощастило потрапити на прийом до народного депутата від Стаханова Віктора Тополова. Депутат зробив запит до Міністерства охорони здоров'я — і недавно на адресу його помічника Тамари Калюжної прийшов звідти офіційний лист. У посланні повідомляється, що оксигенатор буде закуплений за рахунок квоти Луганської області, а сама операція буде проведена безкоштовно в Інституті серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України. Ще не остаточний «хеппі енд», однак — будемо сподіватися.