Фальшива нота. У чиєму виконанні?

      Якщо промоніторити ЗМІ на предмет появи на їхніх шпальтах матеріалів про культуру та мистецтво, результати будуть такими: попереду — шоу-бізнес із його систематичними скандалами-розлученнями, позаду — академічна музика. Але наразі — не про те, що успішні гастролі наших музикантів за кордоном надихають журналістів значно менше, ніж ліжко чи чергова «пластика» зірки-«фанерниці» або ж залаштункові подробиці театральних буднів. Річ у тім, що така ситуація може наштовхнути на думку про класичну музику як спокійну, доброзичливу, врівноважену і благополучну складову нашого мистецтва.

      Насправді ж тут вирують такі підводні течії, що людину, нетреновану часом, добряче помотає з боку в бік, аж поки вона визначиться зі своїм берегом. І це ще у кращому разі, оскільки цей потік може і з ніг збити. Нещодавній візит студентів та викладачів Національної музичної академії імені Чайковського до нашої редакції не спростував, а, навпаки, довів ці спостереження.

Вибори з продовженням

      Преамбулою цієї історії стали минулорічні вибори ректора Національної музичної академії імені Чайковського, перемогу в яких здобув Володимир Рожок. Та подія, пригадується, також не стала абсолютним взірцем подібної процедури: у натяках на підкилимні стосунки, інтриги фігурували конкретні прізвища, говорили, що треба обирати такого керівника, який, у першу чергу, зможе захистити приміщення академії, в якому вже хоч завтра одні меткі люди готові обладнати казино, потім Мінкультури чомусь довго не затверджувало на посаді ректора обраного Володимира Рожка і делегувало туди комісію на чолі з заступником міністра паном Музиченком... Тоді я мала розмову з однією з конкуренток Володимира Івановича, Ольгою Бенч. Сьогодні вона — заступник міністра культури, тоді працювала в НМАУ і також балотувалася на посаду ректора. Сподівання на сенсацію та викривальні факти розтанули з перших хвилин нашої з нею розмови: пані Ольга сказала, що боротьба і перемога були чесними, а всі програми претендентів новообраний ректор обіцяв узяти до уваги і працювати над ними так само сумлінно, як і над своєю. Тепер з'ясовується, що, мабуть, диму без вогню не було, а іскор від того полум'я вистачає, аби запалити нове вогнище сьогодні і тим самим просигналізувати громаді про не досить симпатичну ситуацію, яка склалася в одному з найпрестижніших вузів країни.

      — За цей рік, — каже студентка Національної музичної академії імені Чайковського Марина Лісова, — ми отримали купу нововведень, які аж ніяк не можна назвати позитивними або хоча б виправданими. По-перше, якщо раніше наш ВНЗ відчинявся о сьомій ранку, і студенти мали час перед парами для практичних занять, то сьогодні згідно з розпорядженням ректора академію відчиняють о восьмій. Пояснюється це тим, що існує розпорядження мера, яке забороняє порушувати тишу і заважати киянам відпочивати. Я не буду зараз розповідати про те, що в центрі міста гамірно і без нас: концерти, транспорт... Але ж можна хоча б давати нам ключі від кабінетів, вікна яких не виходять на житлові будинки — там ми нікому не заважатимемо. Студенти ж змушені якось займатися ввечері, вистоювати величезні черги, аби попрацювати в аудиторії, що звільнилася... Іноді твоя черга підходить о пів на десяту вечора і за час до закриття приміщення ти не встигаєш навіть розігратися!

      За словами Марини та інших студентів, їм дозволили працювати у флігелі академії. Приміщенні, яке можна експлуатувати як павільйон для зйомок фільмів жахів: воно давно потребує капітального ремонту, а зимою там від холоду німіють пальці. Та й цих «комфортних» плацдармів для майбутніх перемог на міжнародних конкурсах для всіх не вистачає. За таких умов нормальну техніку на концерті буде складно продемонструвати навіть найталановитішому та найсумліннішому студентові. Іспити ж, між іншим, за кілька днів.

      Наступне питання студентів до пана Рожка: для чого було аж так категорично ставитися до пропускної системи? Навіть коли у Малому залі академії проходять концерти — без попереднього запису туди вже не потрапиш (раніше вхід був вільним). «Студентам кажуть: вносьте своїх глядачів до списків і нехай приходять, — розповідає Марина. — Але ж нонсенс! Ми розклеюємо афіші по всьому місту, як ми можемо вирахувати прізвище того, хто захоче прийти на наш концерт? А грати перед порожньою залою складно, для музиканта потрібен обмін енергетикою».

      Ще один камінь у город ректора від студентів: де обіцяні роялі, які фігурували у його планах на майбутнє? Ні, два інструменти замість потрібних 140 в академію за цей час завезли. Але це роялі фірми Seiler, які, як стверджує директор музичної десятирічки імені Лисенка, завідувач кафедри загального фортеп’яно НМАУ Валентин Шерстюк, не відповідають рівневі інструмента, на якому мусить практикуватися студент музичного ВНЗ. До того ж, ці роялі з'явилися в академії як реклама і незабаром їх потрібно буде віддавати.

      «А чи зробив за цей час ректор хоча б щось хороше?» — запитала я, відмовляючись вірити у такий тотальний негатив. Мені сказали, що на це питання можна було б відповісти так: ремонт у кількох аудиторіях. Якби його робили за правилами, а не так, що через фарбу на стінах вже проступає старий грибок. Так, приміщення старе, дах потрібно переробляти наново, оскільки там після зими збирається вода, замерзає і потім тече зі стелі. Ремонтувати дах — справа не дешева, але ж для чого тоді було починати ремонт кабінетів на четвертому поверсі? Аудиторії на третьому та другому також ледве не в аварійному стані.

      «У нашій Академії ми маємо проблему зі свободою волевиявлення думок, — каже асистент-стажер НМАУ Олександр Лапушкін. — Студенти відчувають психологічний тиск із боку деяких викладачів. Студенти можуть поєднувати навчання з роботою тільки з третього курсу». За словами Олександра, досі не збалансовано творчний процес і не затверджені навчальні плани. А найголовніше — втрачено дух Академії. Якщо раніше студентів, якi перемагали на престижних музичних конкурсах — талантів у НМАУ вистачає — рідний ВНЗ вітав яскравим плакатом, розміром на половину дошки оголошень, то тепер новоспечені лауреати коли й дочекаються привітання на аркушику формату А4, то буде це за кілька тижнів після перемоги і після кількох нагадувань з боку товаришів тріумфаторів.

Комісія ставить кому?

      Ситуацією в Академії зацікавилися в Міносвіти: на запит народного депутата Костянтина Ситника ця установа відрядила до ВНЗ комісію, яка перевіряла, зокрема, і легітимність виборів ректора Рожка. У відповіді пану Ситнику за підписом міністра освіти Станіслава Ніколаєнка, зокрема, зазначено, що процедура виборів ректора була витримана, будь-який тиск на свою адресу голова лічильної комісії Богодар Которович спростовує, результати підрахунку голосів були затверджені лічильною комісією, відкритим голосуванням... Але водночас «перевіркою встановлено, що стаж науково-педагогічної діяльності Рожка В. І. станом на 01.04.04 складав 9 років 11 місяців, що не відповідає вимогам Закону України «Про вищу освіту» для кандидата на посаду ректора вищого навчального закладу (не менше 10 років)». Тобто, питання про легітимність виборів при бажанні можна піднімати знову.

      Порушень у навчальному процесі також віднайшлося вагон і невеличка бричка: «В академії не вистачає навчальних приміщень, особливо для індивідуальних занять, інструментальний фонд морально і фізично зношений»... (Щоправда, у Міносвіти зауважили, що навряд чи в цьому варто звинувачувати Рожка — швидше, йому дістався проблематичний спадок). І на цьому етапі ми отримуємо ще один цікавий факт: після роботи комісії в Академії відбулися збори, на яких було повідомлено про те, що написаний лист до вищих посадових осіб держави з проханням створити нормальні умови для роботи. Під цим листом стоїть кілька десятків автографів відомих людей. Більшість із них, існує така думка, зробили це під тиском згори і сьогодні розкаюються у своєму рішенні. Але мої наполегливі пошуки віднайти того, хто жалкує про той підпис, успіхом не увінчалися. «Під тим листом я підписувався свідомо, — каже композитор Євген Станкович. — А те, що ректор обіцяв роялі і поки що не дотримався своїх обіцянок — то так сталося не через ректора, а через брак фінансування». «Проблем накопичилося так багато, що жоден ректор не в змозі їх за такий короткий термін вирішити. А якщо розглядати ситуацію в контексті сучасної української культури, коли вже не залишилося жодного нотного магазина, то і поготів» — каже професор Анатолій Баженов, чий підпис також стоїть під тим зверненням.

«У спадок дісталося багато питань»

      — 12 травня виповнився рік, як я приступив до роботи ректора академії, — каже Володимир Рожок. — Я відразу сказав колективові, що працюватиму у правовому полі держави. У спадок дісталося дуже багато питань, багато з них залишається і багато чого треба кардинально міняти. Постали, зокрема, проблеми з нарахуванням робочого часу. Людина, яка отримує гроші в академії, повинна бути на лекціях і на заняттях. У нас багато сумісників і погодинників. Наприклад, артист оркестру Оперного театру. Прекрасний музикант, який потрібен нашій академії. І часто було так, що їде цей викладач-сумісник на гастролі в Японію на два місяці. Тут йому іде зарплата, а там він отримує гонорар. Це серйозне порушення фінансової дисципліни, цього не можна допускати. Переді мною, слава Богу, працювало КРУ — це було минулої весни — і були виявлені серйозні порушення. Фінансової дисципліни у першу чергу. І тому я сказав колективові, що працюватимемо, поважаючи Конституцію нашої держави.

      — Я знаю, що ваших педагогів часто запрошують на майстер-класи за кордон. Тепер вони змушені відмовлятися від таких запрошень, чи як?

      — Ні, чому ж. У нас є справді дуже відомі педагоги, які мають свої школи. Але коли людина їде на три тижні на майстер-клас, то вона пише заяву за власний рахунок. Яка проблема? Ми готуємо відповідний наказ, там вона отримує гроші, а у нас не табелюється.

      — Які ще порушення дісталися вам у спадок?

      — Брали студентів, які не добрали балів для вступу, на перший курс на платне навчання. Через місяць-два половину переводять на державну форму навчання. Розширювався контингент студентів, чого за законом не можна робити. Я зараз отримав такий контингент, що мені, аби привести його до якогось знаменника, треба три-п'ять років. Кількість студентів у нас сьогодні вдвічі перевищує ту кількість, яка може розміститися на площах нашої академії. У нас 62 класи. І 1300 стаціонарних студентів, 250 іноземців. Такого не можна робити. І переводити із платної форми навчання на державну можна тільки у виняткових випадках. Коли горе яке, дитина осиротіла — але й тоді мусять буди документи. А такий великий контингент студентів — це перевантаження викладачів у 2-2,5 раза. Людина по стільки годин нормально кожного дня працювати не може. Щоб вирівняти ситуацію, нам потрібно сімдесят-вісімдесят додаткових викладацьких ставок. Може держава сьогодні піти на це? Ні, не може.

      — А чи правда, що ситуація з інструментами така ж маловтішна?

      — Усі наші 120 роялів — це трофейні інструменти, які були завезені після війни, з того часу практично нічого не купувалося. Потрiбнi струни, запчастини, майстри. А цього нічого немає.

      — До речі, про обіцяні роялі, які фігурували у вашій програмі...

      — Їх і не буде зараз. Мені для цього потрібен час. Вибачте, що значить обіцяв? Це ж не значить, що вони з'являться через два-три дні. Знаєте, скільки рояль коштує? Найменший — 25—30 тисяч євро. А такої фірми, як «Стенвей», «Ямаха», то і 80—100—150 тисяч євро. Хто нам такі гроші дасть iз державного бюджету? Але і над цим питанням ми працюємо.

      — Ще одна претензія до вас від студентів: чому так довго вирішується питання про студентське самоврядування? Свої пропозиції з цього приводу вони подали ще кілька місяців тому.

      — Я неодноразово зустрічався зі студентами, і з Лапушкіним, і з Лісовою. І повідомив, що в кінці року ми проведемо вибори студентської ради. І я за це обома руками. У гуртожитку вже маємо студентську раду, минулого жовтня ми обрали раду молодих учених. Щодо самоврядування, то мені надійшло два проекти, ми з юристами порадилися, вибори студентської ради Академії у нас відбудуться 30 травня. Буде по одному делегату від приблизно десяти студентів — це десь 120 делегатів, які обиратимуть студентську раду. Думаю, вона складатиметься десь із 15 чоловік.

      — А необхідність у такій жорсткій пропускній системі справді була? Студенти скаржаться, що глядачів на їхні концерти охорона не пропускає.

      — Раніше тут був прохідний двір. Заходили бомжі, наркомани, ночували у консерваторії. Наші прибиральниці вимітали і шприци, і презервативи... Зараз у нас охорона. До вас у редакцію зайдеш без перепустки? Ні. У будь-який інститут без перепустки зайдеш? Ні. І наша охорона є досить лояльною. Приходить людина, телефонує тому, до кого вона прийшла, їй замовляють перепустку і вона проходить. Що тут такого? На концерти у Малий зал ідуть усі бажаючі — їх не так багато. Охорона лише дивиться, щоб тільки не бомж, не п'яний...

      — Володимире Івановичу, які ваші прогнози щодо розвитку ситуації, що склалася в Академії?

      — Я, по-перше, не бачу ніякого конфлікту: його немає, не було і не буде. Протистояння не буде також. А те, що студентів накручують оті сили, які виступали проти мене на конкурсі (на посаду ректора. — Авт.), то нехай це буде на їхній совісті. Я завжди працював чесно. І сюди прийшов не для того, щоб конфліктувати і створювати конфронтацію — я ніколи не стану на цей шлях

ДОВIДКА «УМ»

Рожок Володимир.

      Доктор мистецтвознавства, професор. Заслужений діяч мистецтв України

У 1981—1986 рр. — заступник директора з творчих питань Київського театру опери та балету.

У 1986—1991 рр. — інструктор, консультант ЦК КПУ.

У 1991—1994 рр. — заступник начальника Головного управління, начальник Управління мистецтв Міністерства культури України.

У 1994—1996 рр. — завідувач відділу культури і творчих спілок Адміністрації Президента України.

З 08.1996 р. по 01.1997 р. — проректор Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.

З 01.1997 р. по 09.1999 р. — заступник міністра культури і мистецтва України. З 09.1999 р. по 02.2000 р. — керівник Управління з гуманітарних питань Адміністрації Президента України.

Зараз працює на посаді ректора Національної музичної академії імені Чайковського.