«Шахтар» уже запалює феєрверки

27.05.2005

Ігор КОРОЛЬОВ

Відомо, що все пізнається в порівнянні. А в середу сам Бог велів порівнювати наш футбол із тим, який демонстрували «Мілан» і «Ліверпуль» у Стамбулі, адже в обох поєдинках української першості зійшлися суперники з єврокубковими амбіціями — представники країни в Лізі чемпіонів проти претендентів на участь у Кубку УЄФА.

Пропустивши враження від подій у Луцьку та Донецьку крізь лакмусовий папірець турецької драми, інакше дивишся й на дії арбітрів. Погодьтеся, мало чим відрізняються епізоди, коли м'яч влучав у руку донеччанину Левандовському та міланцю Несті — і в обох випадках судді пенальті не дали. А різниця — в кількості сумнівних рішень рефері. Бо якщо обидва учасники фіналу ЛЧ-2005 практично не мають що закинути «служителю Феміди», то об'єктивна оцінка киянину Дзюбі повинна бути дуже низькою. Його стиль нагадав радянські часи, коли рефері, зрозумівши під час перерви, що зробив помилку на користь однієї команди, врівноважує це хибою у зворотний бік.

Ось вам порівняльний аналіз суперечливих епізодів у двох таймах матчу «Шахтар» — «Дніпро»: 1-й тайм — суддя не зараховує гол дніпрянина Назаренка й дає сумнівний 11-метровий у ворота гостей плюс Левандовський грає рукою у власному штрафному майданчику; 2-й тайм — не зараховано гол Левандовського і немає пенальті за очевидний фол проти Матузалема. Як бачимо, теми для суперечок врівноважено. Проте претензії у Дніпропетровська залишаються, адже рішення проти підопічних Кучеревського були винесені на початку матчу, тому гості зазнали «психологічного» зламу. Утім на цей закид теж чітко «відповідає» елітний матч у Стамбулі: у якому ж тоді «надломі» мав би перебувати «Ліверпуль» після першого тайму?

Тому на поверхні повинні залишатися лише суто футбольні критерії. У Шевченка, скажімо, теж були прикрі моменти, але він принаймні показав уміння дати гольовий пас. У Корніленка ж із «Дніпра» був аматорський за невлучністю постріл із п'яти метрів, нереалізований вихід сам на сам та «постріл» у поперечину. Хто ж заважав зробити з цих моментів бодай один гол? А так — «Дніпро» знову програє «всуху», тепер уже не аутсайдеру, а лідеру.

«Шахтар», на стадіоні якого запалали феєрверки передчуття «золота», після цієї перемоги підходить до фіналу Кубка України в чудовому психологічному стані. Щоправда, є проблеми з Рацем та Елано, які зазнали травм. Натомість, схоже, повернув «кредит довіри» Луческу бразилець Брандао, який забив 600-й гол гірників у чемпіонатах.

У доброму настрої перебуває і наставник киян Йожеф Сабо, який привіз три очки з «важкого» Луцька і при цьому дав можливість зіграти аж шістьом (!) українцям. Цьому, щоправда, сприяли дискваліфікації Леко і Рінкона. І все ж приємно відзначити, що не зіпсували гри «Динамо» наші співвітчизники Дедечко, Мілевський та Федоров, який уперше після травми зіграв повний матч. Артем узагалі був одним із кращих і став співавтором єдиного голу, коли, «накрутивши» двох волиняків, віддав чудовий пас своєму колишньому співвітчизнику Белькевичу. Загалом «біло-блакитні» виграли у «Волині» досить спокійно, адже суперник, схоже, здатен на подвиги лише за присутності біля бокової лінії Віталія Кварцяного. Утім і без дискваліфікованого тренера бодай якусь інтригу мали шанс створити ображені ним серби. Зокрема, Тришович промчав флангом, а Крунич після помилки Шовковського пробив у стійку воріт. Це була лише 9-та хвилина, а загалом «Волинь» володіла ініціативою аж 22 хвилини.

Перед очною зустріччю фаворитів в останньому турі «Динамо» ще зіграє вдома із «Закарпаттям», а «Шахтар» з'їздить в Одесу. Навіть у разі програшу «Чорноморцю» підопічних Луческу в домашньому матчі з киянами влаштовуватиме нічия. Перемога ж «помаранчево-чорних» в Одесі означатиме для них дострокове чемпіонство.