Нестор Шуфрич у лiкарнi: симулянт, битий чи впущений ще в дитинствi?
Уже було зібрався народний депутат Нестор Шуфрич, як і обіцяв, виписуючись із лікарні (це мало статися вчора чи сьогодні), поласувати смачнющими цукерками фабрики «Рошен», подарованими міністром внутрішніх справ, але капосні колеги Юрія Луценка геть зіпсували йому апетит. Спершу безжальний міністр охорони здоров'я Микола Поліщук заявив, що струсу мозку в постраждалого під час боротьби з бійцями спецпідрозділу «Сокіл» Шуфрича немає. «За даними об'єктивних методів обстеження, струсу головного мозку не було», — заявив Поліщук, один із найавторитетніших нейрохірургів України. Хоча здоровим Нестора Iвановича теж не назвав — на думку Поліщука, у пацієнта клініки «Борис» просто «ознаки старої травми лобових доль». Міністр також запевнив, що «може це сказати абсолютно достовірно», бо має повну інформацію з цього приводу.
Уявіть собі всю глибину «подиву й обурення», які охопили стукнутого міліцією об підлогу есдека, коли він «дізнався про заяву міністра охорони здоров'я, що в нього нібито відсутній струс мозку» (добре, що хоч мозок не відсутній десь у справах. — Авт.), знаючи, що Поліщук його в лікарні не відвідував і навіть із клінікою «Борис», де перебуває власник струшеного мозку, не зв'язувався! Так принаймні запевняє прес-секретар Нестора Івановича Ольга Буяновська. Як сказано в розповсюдженій з цього приводу заяві народного депутата, саме струс мозку в нього зафіксував спершу лікар кардіологічного центру, «виводячи Шуфрича з непритомного стану, збиваючи йому тиск», а потім цей діагноз підтвердили «працівники швидкої допомоги, яких викликав черговий лікар кардіологічного центру».
Тепер на травмований мозок «об'єднаного» есдека лягло додаткове навантаження: з'ясувати, «хто його (Шуфрича. — Авт.) обманув? Лікарі Закарпатської обласної лікарні, де було встановлено діагноз, чи Поліщук?» Втім наразі «не має ніякого значення», є в пана Нестора струс мозку чи ні, оскільки він «ні в якому разі не дозволить ні собі, ні будь-кому спекулювати навколо власного здоров'я».
Тут би нарешті й узятися до цукерок, але як же вони полізуть у горло, коли тепер уже заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль не лише спекулює, а просто-таки знущається із Шуфричевого мозку і його струсу! Мовляв, міліція нардепа Нестора Івановича не била, а якщо після інциденту в ужгородській лікарні «в нього і є якісь наслідки, так це від того, що в дитинстві він упав з коляски».
Оскільки Москаль малого Нюсю на колінах не гойдав, пелюшки йому не міняв, то виникає природне запитання: звідки це в нього така інформація? На відповідне запитання «Української правди» сам заступник Луценка відповів, що «про це знає все Закарпаття... Ну, мало хто в дитинстві з коляски падав». Отож бо й воно. Якби про кожну дитину, яка впала з коляски, розповідав цілий регіон, у балакучих кумась просто не вистачало б часу на інші розмови.
Але незалежно від того, була в далекому минулому Шуфрича така травма чи ні, пан Москаль наголошує, що Нестор Іванович «був зацікавлений» у ситуації з начебто побиттям депутатів при арешті Івана Різака. Адже розголос навколо цього інциденту відвертає увагу громадськості від іншої справи, яку зараз розслідує МВС, — про порушення законодавства при обранні Шуфрича народним депутатом у 2002 році на Черкащині. Зокрема, як повідомляє департамент зв'язків із громадськістю МВС, слідству на сьогодні конкретно відомо про 3500 голосів на користь цього кандидата, куплених по 20 гривень за штуку, та про 4455 відкріпних талонів, задіяних у фальсифікаціях.
Звісно, такої образи соціал-демократ(о) прощати не збирається. І вимагає від Геннадія Москаля розшукати ту саму коляску, з якої, за його версією, падав маленький Шуфрич. Не для домашнього музею, звісно: коляска знадобиться самому Москалеві як речовий доказ у суді, куди, за словами Нестора Івановича, «він обов'язково буде запрошений». Ну і, мабуть, для проведення слідчого експерименту...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
