З Януковичем? Ні, це не по дорозі

      Доки голова Партії регіонів Віктор Янукович «піариться» у столичних засобах масової інформації як потенційний лідер опозиції на парламентських виборах-2006, дедалі більше його однопартійців у регіонах висловлюють своє «фе» самій ідеї опозиційності партії, в яку вони мали щастя (чи таки необачність?) вступити в часи розвинутого «кучмізму». Йдеться, зрозуміло, не тільки і не стільки про тисячі рядових «партайгеноссе» колишнього кандидата у президенти, змушених «хитатися» разом із партійною лінією свого безпосереднього начальника чи роботодавця...

      Голова Полтавської обласної ради Володимир Гришко неодноразово наголошував на тому, що він особисто вступив до Партії регіонів винятково за внутрішніми переконаннями. Хоча і в останній (!) день перед виборами до органів місцевого самоврядування 2002 року. Тодішнього заступника голови облрайдержадміністрації, котрий завжди позиціонував себе далеким від політичних пристрастей фахівцем-економістом, за його словами, особливо привабила саме регіональна складова програми «донецької» партії, що декларувала відстоювання інтересів «провінційних» територій». Парадоксально, але факт: залишаючись єдиним представником «януковицької» Партії регіонів у першому ешелоні обласного керівництва під час президентських виборів-2004, саме Гришко став тим «самотнім вовком» зі згаданої когорти, який поводив себе гідно. Принаймні коли високопосадовці обласного «білого дому» керували реальним «тіньовим» штабом Януковича (на Полтавщині його очолював, до речі, повпред ПППУ, себто партії Анатолія Кінаха) і шикували колону на сепаратистський «з'їзд» у Сіверськодонецьку, голова облради дистанціювався від сумнівних ігор із Законом та здоровим глуздом. А на початку помаранчевої революції пропонував сесії облради прийняти досить виважене, власне, абсолютно «нейтральне» звернення до мешканців області — без осуду «ющенківців» і підтримки «ківаловського» Президента, тобто лідера «своєї» партії (останнє протискував і таки протиснув через депутатів тодішній «губернатор»).

      За таких обставин пан Гришко, здається, має повне моральне право знову стати безпартійним або дрейфувати у бік значно «модніших» сьогодні «помаранчевих» партій, як це зробили вже чимало його колег-депутатів облради, у тому числі й учорашніх відвертих «янучарів». Та уподібнюватися останнім він не став. І водночас дав зрозуміти однопартійцям-«регіоналам» різного калібру: використовувати його ім'я у дешевих іграх в опозиційність їм не вдасться.

      Відповідаючи на запитання кореспондента «УМ» на недавній прес-конференції в Полтаві, Володимир Гришко зазначив: «Так, я член Партії регіонів. І буду ним доти, доки партія офіційно заявить, що йде в опозицію. Як тільки це станеться, з партії вийду. Бо не хочу бути в опозиції до влади, яка робить добрі справи і хоче кращого для наших людей. Зрештою, бути при владі й залишатися в «опозиційній» партії — то взагалі нонсенс».

      Як з'ясувалося, голова облради чітко розмежовує позиції Партії регіонів як політичної сили і сьогоднішні декларації її лідера. І підкреслює, що про свою опозиційність на з'їзді ПР ще не заявляла, оскільки «там іде сьогодні боротьба», відомі однопартійці ставлять питання про зміну лідера.