ЩОБ ПАМ'ЯТАЛИ

      Рік тому, 26 травня 2004 року, помер великий український поет Микола Вінграновський. Згадаємо його віршем

Миколі ВІНГРАНОВСЬКОМУ,

незникомому

День стоїть до небес. А канапа пуста.

Ви вдихнулись в раптовості світу.

У тремтіння листа, в білостінні міста,

Що під вечір оранжево світять.

Ще відходить мені від «нема», як від сну,

І кімната провітриться від тютюну,

А здіймають вже видива вії...

Десь, як вигин ріки, слова «м'ята» і «сіль»,

Чомусь дотик щоки, чомусь срібна таріль,

І червоне вино пружношиє...

Ви такий мені є — над плачі і платки —

Фіолетово-флейтова музика.

З позаземних рівнин золоті завитки,

І у хмар ваших губи усміхнені.

От і все. У своє знов мій мріється шлях.

Повз вечірнє розвітрене дерево...

За горби, за міста в золотавих джмелях...

Синьо світиться вами душа по краях

І веде все, й витає попереду...

Павло ВОЛЬВАЧ.