Хіджаб і «Готель «Каліфорнія»: рецензія на роман Хамді Аль-Ґаззара «Жінки»
За перші двадцять років незалежности кількість українських перекладів з арабської коливалася навколо 2%. >>
Наталка (Тетяна Мiхiна), Виборний (Олег Скрипка) i Терпелиха (Лариса Руснак). (Фото Володимира СТАДНИКА.)
У «франківців» з Котляревським стосунки особливі: жодна з вистав, поставлених за п'єсами корифея, не загубилася у завжди багатому і різноплановому репертуарі театру. Стосунки драматурга з Театром імені Франка першим розпочав Гнат Юра, поставивши у 1933-му «Москаля-Чарівника». «Наталку Полтавку» у 1942-му переніс на сцену Амвросій Бучма — було це в евакуації в Семипалатинську, виставу тоді грали на фронтах Великої Вітчизняної. Майже двадцять років у репертуарі — таке досягнення бурлеск-опери «Енеїда», де головні ролі виконували Анатолій Хостікоєв і Богдан Ступка. І ось тепер ще один привід для розмови про глибоку повагу та симпатії між Театром Франка і творчістю Котляревського: вистава «Наталка Полтавка» у постановці Олександра Анурова обіцяє стати однією з найгучніших прем'єр сезону.
А починалося все, як на мене, із зухвалої ідеї режисера Анурова запросити в цей проект лідера «ВВ» Олега Скрипку. «Для цієї вистави мені потрібна була людина, яка з величезною повагою і трепетом ставиться до української культури», — так пояснив свій «каприз» пан Ануров. У тому, що такій вимозі Олег Скрипка відповідає повністю, щиро переконані всі прогресивні українці — у цьому вони неодноразово пересвідчувалися на численних імпрезах, автором та реалізатором яких був саме лідер «ВВ». А на остаточне «так» Богдана Ступки — ні, Скрипка йому подобався завжди, але ж тут iшлося про відповідальне рішення художнього керівника театру — вплинула ... музика Олега. Син Остап приніс останні диски «ВВ», після прослуховування яких «Наталку Полтавку» без Скрипки Богдан Сильвестрович уже не уявляв. А перед прем'єрою розповів про ще одну шальку на терезах того рішення: «Ми прагнули повернути цю п'єсу глядачеві й дуже хочемо, щоб на цю виставу пішла молодь».
Роботу в «Наталці Полтавці» не назвав легкою і невимушеною жоден із тих, хто працював над виставою. Ще б пак, режисер на репетиціях влаштував справжню диктатуру: грати так і не інакше, зосередження максимальне, про спізнення забути! Втім нарікань я також не почула. І побачене переконало, що Ануров пішов правильним шляхом. «Ми зробили величезну роботу, — підсумовує режисер. — Ми прагнули зняти з цієї п'єси соціальний мотив, літературне кліше, ми воліли відійти від стереотипів і повернути творові його найкращі якості. При цьому тут не проігнорована жодна з ремарок автора, а текст хоч і скорочений, але оригінальний».
Таке надзавдання для команди Анурова не стало ідеєю-фікс — митці з ним розібралися душевно і професійно. Навіть до визначення жанру підійшли неформально, означивши його як «Українське музично-драматичне рококо, теє-то, як його, у двох діях». А щодо Скрипки, якому доручили роль Виборного — Олег, до слова, до останнього сподівався на роль Петра, — то є підстави підозрювати, що у вільний від концертно-творчої діяльності час музикант відвідував курси акторської майстерності й студіював Станіславського. Такого багатогранного, цікавого і милого Виборного ще пошукати. І такого багатогранного актора також. Олег Скрипка зразка Вакули у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» — це, виявляється, лише одна сота акторського потенціалу лідера «ВВ».
«В українській культурі, — каже Скрипка, — дуже мало фактів і подій, яким властиве поняття стилю. «Наталка Полтавка» — вистава точна і стильна. От коли б тут була електрогітара — це було б вульгарно. А проста гітара з червоною стрічкою на грифі — це вже кухонний романтизм». Я ж, переглядаючи «Наталку Полтавку», згадала ще одну виставу цього театру, «Мартина Борулю». Слухайте, а класика — річ таки справді позачасова! І той же садок, півні, народний спів — це те, до чого кон'юнктура не має жодного стосунку.
Автор сценографічного вирішення вистави, Андрій Александрович-Дочевський — село і людей ніби обвів рамкою: цілком можливо, що згодом на цьому полотні цей же сюжет проживатимуть інші персонажі... А художник костюмів, Людмила Нагорна, розповіла, що деякі туалети для цієї вистави автентичні, куплені на базарах Полтавщини.
У виставі задіяні також Тетяна Міхіна (Наталка), Петро Панчук (Возний), Павло Піскун (Петро), Лариса Руснак (Горпина Терпелиха) та інші. Аранжування музики Лисенка також здійснив Олег Скрипка. І наостанок хочу попередити прихильників «ВВ»: відтепер ваш любчик належить ще й театралам. Олег Скрипка настільки захопився театральним мистецтвом, що навіть скоригував свої музичні плани, аби 15 червня разом із Театром Франка повезти «Наталку Полтавку» на гастролі до Севастополя.
За перші двадцять років незалежности кількість українських перекладів з арабської коливалася навколо 2%. >>
Львів і всі учасники готуються до відкриття культового міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев-2024», який проходитиме з 3-го по 10 жовтня. >>
Британська школа політичної журналістики, можливо, краща в Європі. >>
У Харкові, Дніпрі та Кропивницькому представляють «Великий концерт з позитивом». >>
Акторка Маргарита Бурковська приєдналася до лав ЗСУ і вже склала військову присягу на вірність українському народові. >>
Музика, яку вона створює, – сучасна та самобутня, багатогранна та чуттєва. Творчості Любави притаманна чиста із глибинним змістом, що апелює до почуттів. >>