Керівна трійця слухає тріо бандуристів. (Фото iз сайту www.president.gov.ua.)
Цього року в день перепоховання Шевченка до Канева прибуло в десятки разів більше людей, ніж завжди. Багатьох на відвідини святої для українців гори надихнув приклад Президента Ющенка, який буває 22 травня на Тарасовій могилі щороку, а цього разу приїхав із візитом уже в ролі глави держави. Вперше в такий знаменний день на Чернечу гору пiшки зійшла разом верхівка української влади — і Президент (він виділявся вишиванкою), і Прем'єр, і Голова Верховної Ради. Тут же вони вголос заявили про свій намір об'єднати на парламентських виборах 2006 року свої політичні сили, а саме — партії «Народний союз «Наша України» (почесним головою якої є Віктор Ющенко), Блоку Юлії Тимошенко та Народної партії (яку очолює Володимир Литвин).
Президент України заявив, що треба переступити через свою гординю і «об'єднатися заради завтрашнього дня», та зазначив, що не уявляє, як можна світогляд і цінності, з якими ці три сили йшли на помаранчеву революцію, зараз «поділити на політичні комірки». «Я впевнений, нас поєднує, як і в листопаді минулого року, так і сьогодні, надія на те, щоб була вільна, незалежна, багата Україна. Ми не прийшли красти, ми не прийшли ділити чиїсь комбінати, чиїсь заводи, ми представляємо чесну владу і ми хочемо на правді, на згоді зробити цю справу», — сказав Віктор Ющенко.
Юлія Тимошенко наголосила на відповідальності влади перед кожною людиною і зазначила, що всією душею підтримує єднання, «політичну діяльність разом на багато-багато років наперед», а саме в такі дні, як річниця шевченківського перепоховання, «незручно думати про щось дріб'язкове, про якусь суєту, інтриги, що заважають працювати команді».
Володимир Литвин нагадав, що українці мають сьогодні третій унікальний шанс «витворити державу Україна»: «Ми просто зобов'язані, приречені бути разом». Спікер парламенту додав, що для реалізації великих перспектив України необхідно «не тільки клястися у вірності Тарасу Шевченку, але жити і любити Україну, тому що її любив Тарас Григорович, а також консолідуватися в головному, принциповому».
Цей день у Каневі став справжнім святом. Сяяло сонце, цвіли квіти, усміхалися люди, які слухали пісень (у Каневі відбувався музичний фестиваль «Кобзар форевер») і просто відпочивали. При цьому звідусіль чулося багато суржику і російської мови, вражали молоді пари, які російською, з поодинокими українськими словами, просилися пройти в натовпі, аби покласти квіти на могилу Тараса. Багато з них цього дня, можливо, вперше дозволили собі визнати, що їхній народ і їхня земля для них — найкращі.
«Якщо в тому році Кучма приїхав-поїхав, і людей було мало, то сьогодні тут народ справді святкує, і разом з нами Президент, який дивиться нам в очі, — каже заступник голови Спілки офіцерів Івано-Франківщини Євген Сохан, який мало не щороку 22 травня приїжджає до Канева. — Якщо в нас буде розуміння і ми дивитимемося один одному в очі, ми зможемо все стерпіти, все перенести і все зробити». Наприкінці 1980-х пан Сохан працював керуючим Ощадбанком в області, тоді за його фінансового сприяння франківці закупили «Кобзарі» й передали їх у міста Східної України, щоб не бідкатися, що там не знають української мови, а відкрити для співвітчизників і мову, й буття нації.
Увечері, уже в Києві, за підтримки Президента і Української народної партії, у Палаці «Україна» відбувся концерт української класики на слова Шевченка «Могутня музика могутнього народу». Відкриваючи концерт, народний депутат, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан зазначив: «144 роки ми ходили манівцями до Шевченка, нам показували, з якого боку до нього слід підходити. Сьогодні, коли на Чернечій горі вперше за багато років уся українська влада була поруч, ми усвідомили, що без Шевченка, без його програми ми не матимемо України, яку відстоювали на морозі на Майдані».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
