«Януковичівцi» провокували сутичку з «Барсом», вигукуючи: «Ми хотім в Європу!».
Саме стільки часу залишалося до концерту, коли в розмові з кореспондентом «УМ» заступник командуючого Внутрішніх військ Микола Мішакін припустив, що пікетування прихильниками Януковича Палацу спорту пройде без ексцесів. Аргументи? Ні у правоохоронців, ні у пікетувальників немає взаємних претензій, більшість учасників акції «Ні — політичним репресіям!» ввечері вже розвозитимуть по регіонах, а ті, хто лишиться, помітингують за межами режимної зони та й розійдуться. Сил у правоохоронців достатньо (тiльки бійців ВВ поблизу Палацу майже дев'ятисот), є підрозділи різної спрямованості й ніяких додаткових — тільки столична міліція і Київський гарнізон ВВ. Кожен з бійців готовий до будь-якого повороту подій — реакція буде миттєвою.
І дійсно, в цьому автор переконався вже безпосередньо на місці, адже у трьох напрямках до Палацу спорту — вулицях Шота Руставелі, Еспланадній і Рогнідинській — всі підходи були перекриті міліцією. Пропускали лише за квитками та акредитацією — все для безпеки учасників, гостей та глядачів. Але мілітаризації не відчувалося — резервні сили спецназу непомітно для ока «відпочивали» в автобусах по підворотнях та на палацових задвірках. Ніщо не віщувало НП. Адже, за словами правоохоронців, найважчим був лише перший день, коли під відкритим небом Маріїнського парку на церемонію відкриття «Євробачення» зібралося чимало українських політиків та зірок європейської естради. І до четверга жодного злочину. Та «свиню» силовикам підсунув не криміналітет, а ображений поразкою-2004 політикум.
Їх було вже не кілька тисяч, як вранці, а близько трьох—чотирьох сотень. Приїжджі в проплачених автобусах вже їхали додому, а по вулиці Шовковичній спускалися місцеві, київські, опозиціонери. Ткнувшись у перший блок-пост, вони піднялися вище і сходу вирішили прорвати нечисленне очеплення на Рогнідинській.
Генерал Мішанін виявився правий — реакція справді була миттєвою. Півсотні бійців «Барсу» з'явилися поряд майже нізвідки і стримали натиск натовпу. Їм на підмогу бігли з інших схованок три десятки «беркутівців». Було пів на дев'яту вечора. До початку півфіналу залишалося півтори години.
Емоції охололи майже одразу, і більшість людей відійшла подалі. Інші перейшли до гасел та речівок, серед яких «свіжою» була «Откройтє ворота — хотім на «Євровідєніє!». Ці ж найактивніші пікетувальники, серед яких були групи взагалі без будь-якої символіки i явно напідпитку, «вантажили» правоохоронців своєю вдаваною значимістю, інші, з атрибутикою, закидали спецназ спеціально виготовленою «для Європи» агітмакулатурою з вимогами українською та англійською мовами. У відповідь мегафон міліції закликав «шановних громадян зберігати спокій і не порушувати громадський порядок». Підполковник спецназу, що стояв поряд, не втримався: «Думав після грудня це вже ніколи не повториться, але не пройшло й півроку, i ми знову в обороні».
Уже за п'ятнадцять хвилин на місці інциденту з'явилися міністр внутрішніх справ Юрій Луценко i секретар Ради нацбезпеки й оборони Петро Порошенко. А на початку десятої мітингувальники почали розходитися. Петро Порошенко, спілкуючись iз пресою, зазначив, що раніше влада запропонувала всім політичним силам утриматися від проведення акцій протесту під час проведення «Євробачення» — конкурсу, який є обличчям України. Але, як бачимо, дехто з цим не погодився, порушивши попередні домовленості, намагаючись у такий спосіб привернути до себе увагу. При цьому пан Порошенко переконаний, що в такий спосіб тиснути на владу абсолютно безперспективно, i цей маленький інцидент не здатен зіпсувати враження від «Євробачення», навпаки — гості, що стали випадковими свідками акції, переконалися в наявності демократії в Україні.
А ось міністр явно перебував не в доброму гуморі i на коментарі був скупий. До того ж у цей же час нардеп від СДПУ(о) Вадим Місюра виправдовувся перед своїм колишнiм соратником по Соцпартiї Луценком: «Юра, штурмували не мої люди...Тільки почалось, я своїх відвів. Ти ж сам нещодавно був по той бік барикад, знаєш як робляться провокації». Незважаючи на обставини, під кінець i Луценко, i Порошенко потисли куратору акції Місюрі руку, хоча головний міліціонер країни у звичній для нього манері засмутив нардепа: «Не дай Боже, станеться теракт, відповідатимеш i за себе, i за своїх людей...»
А сам півфінал відбувся без ексцесів, все було добре, але, як кажуть, осад неприємний лишився. I навіщо було так ганьбитися перед Європою? Що поробиш — нова опозиція ще лише звикає до цієї ролі, як те немовля, що потребує постійної зміни пелюшок.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
