У період становлення нової влади час не лікує, а виконує, швидше, функцію рентгенометра, у промінні якого дедалі чіткіше діагностуються хронічні захворювання колишнього режиму. Одне з найпоширеніших — синдром «злодія в законі» — нещодавно у великої групи держслужбовців встановила прокуратура Запорізької області. Всі вони донедавна працювали в державних адміністраціях Василівського, Запорізького, Кам'янка-Дніпровського, Вільнянського і Якимівського районів.
Злочин специфічний: представники екс-Президента Кучми в регіонах видавали розпорядження, інколи навіть письмові, про демонтаж меліоративних систем у сільських районах.
Бо труби начебто «проїла» клята іржа, і ніякої користі від отого залізяччя на полях. Здасте на металобрухт — буде якась копійка нещасному селянину. Для цього подекуди викопували і «облагороджували» сотні гектарів сільгоспугідь, які втрачали родючість без традиційного зрошення. Захищаючи землю від вандалів, мешканці сіл, бувало, буквально лягали під ківш екскаватора чи вже наповнених порізаними трубами вантажівок — у конфлікт втручалися працівники міліції. Про низку таких інцидентів у Василівському районі «Україна молода» писала двічі. Автор цих рядків звертався з інформаційним запитом до тодішнього прокурора Запорізької області Валерія Кулакова. Марно, як і марними були звертання селян до керівників району, до «своєї» прокуратури. Де було їм зметикувати, що районні вожді — співучасники злочинного розкурочення меліоративних систем! Уперше про це люди почули з вуст нового «губернатора» Юрія Артеменка, коли той у березні представляв у районах щойно призначених голів місцевих держадміністрацій: «Масово коїли злочини, а з трибун просторікували з приводу того, як чиновники дбають про людей».
Труби, ясна річ, не були такими «страшними», як їх «малювали» службовці, «підмахуючи» розпорядження про списання. Своє життя, після деякого «марафету» (в Запоріжжі труби зачищали), вони продовжували в Голландії. Канал збуту був настільки відшліфованим, що в причетності до злочину слідчі прокуратури небезпідставно запідозрили кількох екс-керівників обласної держадміністрації, повідомила прес-секретар прокурора області Маріанна Власова. Достеменно відомо також, що «експортери-злодії» добилися повернення з бюджету ПДВ.
Розслідуванням кримінальної справи, яку прокурор області Олександр Шацький вважає резонансною, опікуються також фахівці обласних управлінь СБУ і боротьби проти корупції та оргзлочинності. Розкрадання зрошувальних систем інкримінують також керівникам і фахівцям низки сільгоспідприємств і фірм, які виконували злочинні накази щодо демонтажу.
Днями керівництво облуправління земельних ресурсів оприлюднило дещицю статистики порушень земельного законодавства. Загальна сума збитків за 2004 рік перевищила 12 мільйонів гривень, повідомив на прес-конференції начальник інспекції облуправління Юрій Пресіч. Керівник критикував законодавців (орендатори земельних ділянок виснажують поля, упродовж багатьох років, висіваючи винятково олійні культури, бо до угод про оренду не зобов'язані долучати агротехнічні паспорти полів — закон їм це лише рекомендує), бідкався з приводу мізерного ресурсного забезпечення («В інспекції працює тільки сорок співробітників») і потурання Феміди порушникам («Навіть передані до судів справи не всі розглянуто, внаслідок чого до бюджету надійшов незначний відсоток пред'явлених штрафних санкцій»).
Щодо оборудок з меліоративною системою, то на полях області викопано і поцуплено 80 кілометрів металевих труб (збитки в п'яти районах, де вже порушено кримінальні справи, становлять 2,5 млн. гривень). Не долучилися до злочину фактично лише в Мелітопольському районі. «Роботи вели варварським способом, — констатував пан Пресіч. — Крадії залишили після себе вирубані лісосмуги, величезні котловани на колись зрошуваних землях». Гідний уваги правохоронців подив: чому ж такий масштабний безмір «тільки» 40 (!) інспекторів із команди пана Пресіча досі не бачили впритул? Як і фахівці Облуправління меліорації і водного господарства, на дефіцит кадрів у якому пан Шляховчук не бідкався.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
