На думку нинішнього керівництва Мінпраці, мільйон ветеранів мали б отримати в рамках Всеукраїнської акції «Зір» подарунок саме в такій комплектації: окуляри в пластиковій оправі, футляр зі шкірзамінника, серветка, шнурок та «фірмова» упаковка.
— Ветерани війни дуже зраділи, коли почули, що уряд вирішив продовжити Всеукраїнську акцію «Зір», перший етап якої відбувся у 2003 році, — говорить Ангеліна Мойсеєва, заступник голови Ради організацій ветеранів України. — А зараз, коли минули всі обіцяні терміни, люди запитують: де ж наші окуляри? А ми навіть пояснити не можемо. Мінохоронздоров відповідає, що обстеження ветеранів проведено. В Мінпраці кажуть: гроші на окуляри виділили, але окулярів немає. Все закінчилося скандалом, триває слідство...
Дійсно, замість того, щоб отримати нові окуляри, ветерани стали свідками «кримінального» скандалу. 15 березня більшість вітчизняних ЗМІ оприлюднила чергову «старорежимну» темну історію, розкопану новою владою. У Верховній Раді на дні уряду віце-прем'єр-міністр Микола Томенко повідомив, що «з 26 мільйонів гривень, виділених на окуляри ветеранам, 20 мільйонів зникло, і 770 тисяч окулярів зникли з території України». За словами Томенка, до цього причетний екс-міністр праці та соціальної політики, заступник голови СДПУ(о) Михайло Папієв. У свою чергу, Папієв на прес-конференції повідомив про свою непричетність до цієї історії та звинуватив нову владу в спробах тиску на опозицію.
Так що ж насправді відбувалося за лаштунками гучно розрекламованої акції «із забезпечення ветеранів засобами корекції зору»?
23 липня минулого року Президент Леонід Кучма видав Указ «Про заходи щодо відзначення 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та посилення соціального захисту ветеранів». Про забезпечення ветеранів окулярами в указі взагалі не згадується, але саме на його «виконання» Кабiнет Віктора Януковича видає постанову від 21 вересня про виділення Мінпраці 26 мільйонів гривень на закупівлю окулярів. І саме з цього моменту починають коїтися дивовижні речі.
Тисячі керівників підприємств, що брали участь у тендерах на отримання держзамовлень, можуть підтвердити: на проходження всієї доволі забюрократизованої процедури, як правило, за наявності конкурсу з кількох учасників витрачаються тижні, а то й місяці. А от у випадку із закупівлею окулярів — жодного змагання між потенційними підрядниками не було, а вся процедура взагалі відбулась за лічені дні.
27 вересня Мінпраці надсилає листа приватній дніпропетровській фірмі під багатообіцяючою назвою «Українські окуляри» (яка втім навіть не є виробником офтальмологічної продукції) з проханням надати інформацію про те, як у стислі терміни забезпечити мільйон ветеранів новими окулярами. В той же день Мінпраці в особi першого заступника мiнiстра Миколи Солдатенка звертається до Мінекономіки по згоду на застосування так званої «процедури закупівлі в одного учасника» (мотивація: часу обмаль, під загрозою — виконання указу Президента!). Учасник — ті ж самі «Українські окуляри». 30 вересня Мінекономіки дає згоду. 1 жовтня Мінпраці звертається до Міністерства фінансів із проханням провести виплату. 6 жовтня Мінфін офіційно погоджується. І в той самий день Мінпраці підписує з «Українськими окулярами» угоду на поставку впродовж 90 днів мільйона пар окулярів та перераховує на рахунок фірми всі 26 мільйонів гривень. А 7 жовтня фірма «УО», в свою чергу, укладає угоду на виробництво та постачання окулярів зi своїм партнером — ізюмською фірмою «Око» (Харківська область). 8 жовтня на банківський рахунок «Ока» надходить 25,2 мільйона гривень.
Відверта симпатія з боку Мінпраці саме до офтальмологічної фірми «Українські окуляри» мимоволі змушує поставити запитання «Чому?». Формально це відображено в офіційному листуванні: великий обсяг поставок та стислі строки, згідно з рекомендаційним листом Всеукраїнської асоціації «Укроптика», мають можливість виконати тільки «Українські окуляри». Враховуючи досвід проведення акції «Зір» у 2003 році (власне, тоді фірма мала назву «Вертоград» і здійснила поставку інвалідам війни 167 тисяч пар окулярів на 5,5 мільйона гривень).
Але, швидше за все, є й інші нюанси, що вплинули на вибір виконавців. Як вдалося з'ясувати, автором соціальної програми «Зір» була людина з близького оточення колишнього віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань Дмитра Табачника (прізвище ми не називаємо, дотримуючись домовленостей про конфідеційність. — Авт.) — колишній відомий гравець вітчизняного офтальмологічного ринку, добре знайомий як з директором ТОВ «Українські окуляри» Наталією Набочук, так і з директором ізюмської фірми «Око» Віктором Назарьком. Які, за даними правоохоронців, є ще й співзасновниками «Українських окулярів»...
Нинішній міністр праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко не приховує свого «захоплення» з приводу, м'яко кажучи, дружніх відносин замовника і генпідрядника. Причому подробиці закупівлі окулярів для ветеранів викликали зацікавленість не тільки у «цивільного» міністра праці. Справою перейнялись одразу три силові структури: прокуратура, СБУ та МВС. Та навіть відрядили опергрупу до Китаю для вивчення особливостей зовнішньоекономічної діяльності субпідрядника ТОВ «Око» безпосередньо на батьківщині закуплених окулярів та комплектуючих.
Як було передбачено угодою, в грудні минулого року «Українські окуляри» передали Мінпраці, а останнє одразу ж повернуло «Українським окулярам» «на відповідальне зберігання» та розсилку ветеранам мільйон пар окулярів. Прийом-передача відбувалися на складі ТОВ «Око», частину якого орендує «УО». Щоправда, уповноважений представник міністерства, начальник ізюмського райуправління праці та соціального захисту Олександр Тюльпа всіх окулярів на власні очі так і не бачив. Як він пояснив, через велику кількість товару комісія рахувала окуляри згідно з написом на упаковці — великих картонних коробках. Отже, що саме і в якій кількості отримувало міністерство від «УО» і передавало їм же на зберігання — це вже велике питання.
Наприкінці лютого нинішнього року новий міністр праці Кириленко дає розпорядження відомчому контрольно-ревізійному управлінню порахувати кількість «міністерської» оптики на ізюмському складі. Прикмети «акційного» товару, який повинні були рахувати перевіряючі, виглядали так: пластикова оправа, скляні лінзи, серветка, нашийний шнурок, футляр із шкірзамінника, індивідуальна картонна коробка.
Висновок перевіряючих, зроблений через чотири дні: на складі в наявності перебуває 188,7 тис. пар «акційних» окулярів. Враховуючи факт відправки «Укрпоштою» ветеранам 64,28 тис. пар, зафіксовано нестачу 747,02 тис. пар окулярів на суму 19 млн. 422 тис. грн. Решту ж окулярів, що були на складі (близько одного мільйона пар), з огляду на «несхожість» з «акційними» не було враховано.
До речі, перша (вона ж — і остання) область, яка отримала окуляри ще восени 2004-го, була... Правильно — Донецька! Причому, згідно з укладеною з Мінпраці угодою, поштовики відправляли бандеролі з окулярами абсолютно безоплатно — під виглядом секограм (письмові повідомлення та друковані видання для сліпих). Ось вам і ще один приклад горезвісного адмінресурсу.
Матеріали перевірки Мінпраці направило до СБУ, МВС та Генпрокуратури. Втім проблеми у підрядників із правоохоронцями почалися ще раніше. За інформацією співробітників УБОЗу Харківської області та згідно з листуванням голови МВС Юрія Луценка із народним депутатом Григорієм Омельченком, перші відомості про те, що під прикриттям соціальної акції відбуваються сумнівні оборудки, почали надходити ще на початку року. А 22 січня за поданням УБОПу було відкрито кримінальну справу за фактом розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах (ч.5 ст.191 Кримінального кодексу), яку пізніше забрала у своє впровадження прокуратура Харківської області. Крім цього, ще одну кримінальну справу — за ч.2 ст.364 (зловживання владою або службовим становищем) та ч.2 ст.366 (службовий підлог) — ініційовано за матеріалами, що отримали під час вивчення акції «Зір» співробітники СБУ. Щоправда, там уже фігурують відповідальні працівники Мінпраці та Мінекономіки.
Згідно з оперативною інформацією, директор «Ока» Назарько ще навесні 2003 року за посередництва російської консалтингової компанії придбав у Гонконзі приблизно за 3 тис. доларів США фірму Global Well Trading Ltd. А в жовтні, після отримання від «Українських окулярів» 25,2 млн. гривень, він перераховує близько 3,4 млн. доларів на рахунок цієї фірми, яка вже і здійснювала закупівлю окулярів у китайського виробника Beijing Zhanlishun Optical Co. Ltd. за ціною (згідно з інформацією правоохоронців) 15—20 центів за пару. Втім більш детальної інформації з цього приводу (як і її підтвердження) нам, на жаль, отримати не вдалося. Поки що це — таємниця слідства, принаймні для журналістів.
Нам не довелося особисто поспілкуватися з директорами фірм — виконавцями держзамовлення: згідно з інформацією правоохоронців, вони переховуються від слідства; за версією ж самих директорів, вони не вірять у незаангажованість слідства, а тому поки що і не афішують своє місцеперебування. Але ми все ж таки розшукали людей, що контактують із зниклими керівниками «Українських окулярів» та «Ока». Від них ми отримали копії листів Набочук і Назарька, в яких викладена, так би мовити, офіційна позиція останніх.
Директор «Українських окулярів» Наталія Набочук вважає, що інвентаризація на ізюмському складі була проведена суб'єктивно та незаконно. Офіційного визначення ознаки «акційності» окулярів не існує, і на складі є реальна кількість продукції для ветеранів. А директор «Ока» каже, що став жертвою ізюмських колег-конкурентів, які самі планували взяти участь в акції «Зір». До того ж, за словами Назарька, ті займаються здебільшого контрабандою і бояться, що фірма «Око», поставляючи легальну продукцію, позбавить їх заробітку. А крім того, конкуренти-контрабандисти «підгодовують» місцевих силовиків, яких і натравили на чесну фірму. Саме через це фiрма «Око» зазнає збитків та опинилася на межі банкрутства.
Наразі скласти повну реальну картину того, що відбувалося насправді навколо акції «Зір», нині практично неможливо. Керівники фірм «у бігах», офіційні органи, прикриваючись стандартною «таємницею слідства», намагаються просто відмовчатися. Утім дозволимо собі дещо порозмірковувати, спираючись на вже отриману інформацію. Нам здається, що в плани «акціонерів» не входила банальна (хоча і в досить великих розмірах) крадіжка. А швидше за все, планувалося і окуляри ветеранам роздати, і заробити на «різниці» між реальною та «акційною» ціною (26 грн. за пару). Причому зароблене не покласти одразу собі в кишеню, а продовжити закупівлю в Китаї не тільки простих «ветеранських» окулярів, а й стильної та більш дорогої оптики для реалізації на внутрішньому ринку (швидше за все, саме ця продукція і не потрапила в число «акційної» під час ревізії в Ізюмі). Адже ніхто з «акціонерів» і не сумнівався в надійності «крутого» київського «даху». Але трапився форс-мажор: помаранчева революція. І результатами забезпечення ветеранів окулярами поцікавилися значно раніше 31 березня — саме цього дня «Укрпошта» мала б закінчити розсилання.
У підрядників і нині є кілька суттєвих «козирів». Директор «Українських окулярів» Набочук, враховуючи відсутність офіційного визначення ознак ветеранських окулярів, робить заяви про те, що фірма готова в будь-який момент почати роздачу заповітних скелець. Навіть незважаючи на те, що, за словами свідків інвентаризації, більшість окулярів на складі коштує значно дорожче і віддавати їх під соціальну програму просто збитково. Мабуть, правда (чи свобода?) дорожча...
Щодо звинувачень у тому, що більшість окулярів просто не підійде ветеранам за рецептурними показниками, у виконавців теж готова відповідь: замовник і досі не надав реєстри з персональними даними показників зору ветеранів. І це дійсно факт.
Крім того, як пояснив нам юрист Едуард Данилюк, що представляє інтереси «Українських окулярів», загальна кількість окулярів обох фірм, що перебувають нині під арештом в Ізюмі та на митницях в Одесі і Куп’янську, — близько двох мільйонів. Ними можна повністю «закрити» держзамовлення. Але держава, чомусь, додає юрист, не погоджується на такий компроміс.
Колишній міністр праці Папієв ще більш категоричний. На його думку, окуляри взагалі не зникали, і перевіряючим добре відомо, де вони зберігаються. Втім, вважає колишній посадовець, нині керівництво України просто не бажає віддати ветеранам окуляри, які пообіцяв колишній уряд. До того ж на упаковці надруковано дату і номер постанови Кабміну Януковича. Невдовзі чергові парламентські вибори, а ветерани, мовляв, — вдячна аудиторія...
Поки ж чекати масової видачі окулярів не доводиться. Міністр праці та соціального захисту Кириленко не береться навіть передбачити, коли вишлють ті 188 тисяч пар, «знайдені» на складі. Все залежить від того, говорить він, коли і як правоохоронці закінчать розслiдування цієї історії.
А крім того, за даними Мінохоронздорову, фінансування в розмірі 60 мільйонів гривень, передбачене на продовження акції «Зір» у 2005 роцi, планують скоротити до 10 мільйонів.
Розслідування здійснено за підтримки Данської асоцiацiї журналiстiв-розслiдувачiв та українсько-данського проекту Ukrainian/FUJ.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
