Бензину — бути!

      Шикуйтеся в чергу, панове водії, — бензин буде. Без обмеження по 10 літрів на бак, без усіляких «б/н», які дотепники вже «переклали» як «бензину нема» (і правильно — українською все-таки не «безналичный», а безготівковий розрахунок, себто «б/г»), і не за космічними, а за цілком реальними цінами. Щоправда, не одразу й не факт, що надовго. Але що буде далі — далі й побачимо, а поки що уряд на чолі зі своєю чарівною провідницею черговий екзамен на народну довіру склав і кризу «розрулив». Точніше розрулила — вона. Верховна Рада.

      310 голосів «за» — так по суті дружно проголосував парламент за ухвалення законопроекту, покликаного повернути на українські заправки високооктановий бензин. Не взяли участі в цьому святі тільки комуністи — всі інші фракції, включно з есдеками (об'єднаними) та «регіоналами», які в обмін на свою участь у бензиновій ейфорії   вичавили-таки з ВР формулювання про «політичне переслідування» екс-«губернатора» Закарпаття Івана Різака й екс-голови Донецької облради Бориса Колесникова, натиснули зелені кнопки. Хоча навіть найпалкіші прихильники законопроекту не приховували від журналістів, що справді святом це голосування назвати важко. Адже це — лише коротенька передишка на складному й тернистому шляху виведення України із нафтової залежності  від російських постачальників.

      Скидається на те, що Юлiя Тимошенко і її команда дуже добре розуміли: всі піар-кроки, спрямовані на змiцнення в народі довіри й пошани до нового Кабміну, полетять шкереберть, якщо урядові не вдасться виборсатися з бензинової кризи. Й оскільки в ситуації майже стовідсоткової залежності від російських нафтопостачальників самотужки швидко впоратися з дефіцитом високооктанового пального на автозаправках виконавча влада, щонайменше, не встигала, довелося звертатися по допомогу до парламенту. Стосунки з яким в уряду Тимошенко поки що досить напружені. «Вчора ми працювали усі разом, а сьогодні вони хочуть потоптатись по парламенту», — обурювався спікер Володимир Литвин на спільному засіданні міністрів і парламентаріїв у понеділок. А уряд нібито всього лише хотів попросити розглянути деякі законопроекти в першу чергу. Зокрема, й той, що стосувався зниження митних тарифів на нафтопродукти. «Скоро депутатам буде важко заправлятися. Я чому так кажу, бо поки до депутатів не доходить це, вони не запрацюють», — у свою чергу обурювалася Юлія Тимошенко. В результаті договорилися до того, що «корита ті ж, тільки свині міняються» (Литвин) і  «без сумніву, деяким свиням дуже хотілось би залишитись біля корита» (Тимошенко). Ну й обстановочка...

      Звісно, вже через кілька годин в ефірі телеканалу «Студія «1+1» Володимир Михайлович запевняв, що «чого тільки людина не ляпне», коли емоції доведуть... Та і Юлія Володимирівна, схоже, не дуже ображалася, бо терпляче висиділа у сесійній залі понад три години, чекаючи, поки законодавці домовляться про порядок розгляду запланованого питання щодо вступу України в СОТ, звернення до Генпрокурора про «гнаного» Різака й, нарешті, «нафтового» питання.

      Розглянули. Ухвалили. І тепер додаткове навантаження на імпорт нафтопродуктів зняте, тож рано чи пізно А-95 на АЗС продаватиметься без проблем. І хоча комусь така ситуація вельми не до вподоби, наразі доведеться з нею змиритися. Так, мабуть, для українських нафтопереробних заводів, як стверджує нардеп-соціаліст Микола Рудьковський, ухвалення цього законопроекту означатиме ледве що не зупинку, що «призведе до істотного зменшення надходжень до бюджету». Але невже краще, щоб зупинилися не кілька здебільшого приватизованих НПЗ, а весь залежний від бензину транспорт?

      Зрештою, це ж і справді лише тимчасовий захід. Бо поки український ринок пального перебуває в цілковитій залежності від російських нафтотрейдерів, діла все одно не буде. Будемо чекати казахської, прикаспійської й іще якої там нафти. До речі, завтра Президент України Віктор Ющенко має обговорити з першим заступником прем'єр-міністра Татарстану Равілем Муратовим питання поставок татарської нафти на Кременчуцький НПЗ...

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Олег Салмін,

член комітету ВР з питань ПЕК (фракція Народної партії):

         — Цей законопроект є прикладом компромісу, якого вдалося досягти урядові й парламенту. Він пропонує повернутися до фіксованих ставок акцизного збору на рівні 60 євро за тонну бензину і 30 євро — за тонну дизпалива. Це дасть можливість завозити імпортні нафтопродукти за конкурентною ціною, яка вже стоїть на автозаправних станціях (3 гривні 20 копійок за А-95). Я переконаний, що норма закону про зниження акцизу є нормальним законодавчим регулюванням і є ринковим елементом, покликаним утримати на українському ринку ціну на нафтопродукти. Насамперед, звісно, це стосується висооктанових марок. Також ми пропонуємо нульову ставку по ввізному миту, і це теж дасть свої плюси у плані формування ціни. Тобто ми пішли за принципом: не заганяти нафтотрейдерів і нафтопереробні заводи в куток ціновою політикою, а тими інструментами, які є в руках держави, спробувати створити ту формулу ціни, за якою і нафтотрейдери, і НПЗ, які закуповуватимуть нафтопродукти імпортного виробництва, матимуть нормальний прибуток.

      Звісно, навіть ухвалення законопроекту не дозволить розв'язати кризу за одну мить — це природно, що в такому процесі має бути якась етапність. Тих запасів нафти, які є в Україні, вистачило б на 10 днів, максимум — на два тижні. Недаремно ж із 6 тисяч АЗС  три з половиною тисячi працюють за безготівковим розрахунком, а на тих 2,5 тисячi, які розраховуються готівкою, нерідко взагалі немає висооктанового бензину. Тому так важливо було ухвалити цей закон, причому якомога швидше, бо до 20 травня всі нафтопереробні заводи вже повинні законтрактувати нафту. А тепер, оскільки ми його ухвалили, на червень Україна матиме нормальні об'єми нафти й ситуація стабілізується.

Юрій Оробець,

член комітету ВР з питань ПЕК (фракція «Наша Україна»):

       — Той закон, який ми сьогодні ухвалили — це косметичні заходи, покликані тимчасово стабілізувати ситуацію (звісно, не негайно — на повний вихід із кризи потрібно об'єктивно два тижні). А насправді треба йти на різку диверсифікацію джерел постачання нафтопродуктів та витіснення із сектору нафтопереробки, нафтопостачання й торгівлі нафтою російських компаній. У сумі вони повинні займати не більше, ніж 30-відсотковий сегмент українського нафтового ринку. Це елементи національної безпеки, тому треба виділити на це час, аби через 3 роки не мати жодних нафтових проблем.