«Бандитам — не тюрми», —

      Питання на кшталт першості курки і яйця — як новій владі узгодити своє передвиборче гасло «бандитам — тюрми» із вимогами демократичного ставлення до прав і свобод нової опозиції — перестає бути «делікатним». Ця проблема чим далі, тим більше потребує вирішення, а не хитання між «і вашим, і нашим», і те вирішення потребує чіткого обгрунтування. Бо суспільство разом із владою і опозицією зависло в якомусь межичассі, де бандити — «недокарані», а влада (виконавча) — «недокритикована». Однак ця сама влада, включно з судовою, учора отримала ще одного ляпаса. Цього разу — за участю влади законодавчої. Парламент таки проголосував за звернення до Генерального прокурора, в якому міститься пропозиція змінити запобіжний захід щодо голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова і колишнього голови Закарпатської обласної державної адміністрації Івана Різака. Фактично у Верховній Раді знайшлася більшість, що вимагає скасувати арешти двох посадовців, обвинувачених у кримінальних діяннях та зі шлейфом підозр у інших антизаконних діяннях.

      Щодо чільного есдека Закарпаття Різака, то він продовжує перебиватися по лікарнях. Позавчора ввечері його доставили до обласного кардіологічного центру в Ужгороді з незрозумілим діагнозом (принаймні речники обкому СДПУ(о) про нього не повідомляють, вказуючи на те, що раніше екс-«губернатор» мав інфаркт, він хворий на цукровий діабет, а після другої спроби арешту за санкцією прокуратури 13 травня його розбив «гіпертонічний криз»). За пару годин до цього Ужгородський суд санкціонував арешт пана Різака. Його мали взяти під варту на підставі ст. 115 КПК України, однак «виручила» лікарня, де пан Іван перебуває під наглядом правоохоронців.

      Нагадаємо, що йому інкримінують перевищення службових повноважень, використання контролюючих органів та ЗМІ для приниження честі й гідності ректора Ужгородського національного університету Сливки, внаслідок чого той покінчив життя самогубством. Розслідування кримінальної справи, порушеної  за ознаками ч.3 ст.365 та ч.2 ст.120 Кримінального кодексу, проводить прокуратура м. Ужгорода. Конкретні питання є і до членів колишньої команди Івана Різака, яка в останні роки «кучмізму» панувала на Закарпатті, зокрема, порушено дві кримінальні справи проти колишнього заступника голови Закарпатської обладміністрації Віктора Дятченка, і справа про вибори мера Мукачева та, відповідно, зв'язки закарпатського керівництва з оргзлочинністю також «доходить до кондиції».

      Однак справа Різака зусиллями його однопартійців, які після програшу президентських виборів автоматично стали опозицією, злилася зі справою Колесникова і вчора зранку паралізувала роботу парламенту. «Бійці» фракцій СДПУ(о) та «Регіонів», відомі ще за підтримкою кандидата Януковича, заблокували трибуну ВР. Вимога — звільнити (хоча б на підписку про невиїзд) з-під варти голову Донецької облради та колишнього керівника Закарпатської ОДА.

      Опозиціонерам пощастило, бо на користь їх, Різака та Колесникова, зіграла бензинова криза. Саме вчора уряд, який наразі ніяк не може налагодити співпрацю з парламентом через відсутність там хоч якоїсь більшості, очікував від ВР прийняття рішень задля стабілізації цін на ринку нафтопродуктів. Під «купол» прийшла Юлія Тимошенко, а через блокування трибуни «блокувалися» й бензоколонки. Спочатку, незважаючи на потуги активістів від опозиції, рада відмовилася ухвалювати відповідне звернення до Генпрокурора (за внесення до порядку денного цього питання проголосувало лише 184 депутати), але глухий кут був очевидним. Тож під час перерви керівники фракцій та груп ухвалили ще раз спробувати поставити питання на голосування, і, зрештою, по обіді «внесення» відбулося («за» — 291), а затим у остаточному варіанті звернення отримало підтримку 277 нардепів. «Подальше безпідставне утримання Колесникова і Різака під вартою може стати причиною блокування роботи Верховної Ради України в умовах загострення економічної кризи в державі», — йдеться у пояснювальній записці цього документа. Ну й на додачу необхідність зміни запобіжного заходу для двох «героїв» автори відповідної постанови пояснили погіршенням стану здоров'я Різака й Колесникова.

      Нуль голосів дали «Наша Україна» й УНП, зате комуністи — 54, «Регіони» — 47, Народна партія Литвина — 32, позафракційні — 23, СДПУ(о) — 17, «Єдина Україна» — 14, «Демініціативи» — 13, «Союз» — 12, Соцпартія — 12, ПППУ Кінаха — 15 і навіть Блок Тимошенко — 19!

      З одного боку, позицію соціалістів, «тимошенківців» та «кінахівців» можна пояснити потребою допомогти уряду хутчіш вирішити його бензинову проблему. З іншого — це голосування слід розглядати як знакове в сенсі набуття владою Ющенка підтримки в парламенті. Якщо за Кучми депутатів запросто «нагинали», і ті ставали «шовковими», то тепер, варто було припинити такий «досвід», парламентарії взялися за власну гру.

      Потрібно було бачити, як «шушукалися» вчора яскраві представники СПУ — Микола Рудьковський та СДПУ(о) — Нестор Шуфрич. Вони явно знаходять спільні позиції і в нафтових питаннях, і в політичних.

      Ясна річ, що звернення до Генпрокурора саме по собі не означає виходу Колесникова iз СІЗО і Різака — з лікарні. Більше того, Святослав Піскун уже заявив про незаконний тиск на нього, в тому числі й за такими прикладами (у справах Різака та Колесникова). Але симптом є. За часів помаранчевої революції саме депутати з їхніми новими більшостями та «продавленими» голосуваннями виступали авангардом повалення Януковича-Кучми. Тепер критична маса «за» набирається за звільнення тих осіб, кого маса народу вважає бандитами. І новій владі потрібно знаходити додаткові аргументи.

А ТИМ ЧАСОМ...

      У ВР — нові перестановки. Вчора народні депутати Валерій Євдокимов і Микола Лісін вийшли з фракції СДПУ(о). Таким чином, зараз парламентське «шикування» має такий вигляд: «Наша Україна» — 87 депутатів, КПУ — 56, «Регіони України» — 51, НПУ — 34; СПУ — 27, БЮТ — 26, УНП — 24, СДПУ(о) — 20, «Єдина Україна» — 20, «Демократична Україна» — 19, ПППУ — 17, «Демократичні ініціативи» — 14, «Союз» — 13, позафракційних — 40.