Побачення з «Євробаченням»

17.05.2005
Побачення з «Євробаченням»

Палац кольору морської хвилі

      Нині Палац спорту — немовби стратегічний об'єкт. Потрапити сюди можна лише акредитованим фахівцям за спеціальними бейджами. На кожному кроці охоронці, металошукачі... Усюди метушаться прибиральники з віниками (наводять заключний марафет), режисери, гримери... Кипить, словом, робота. Лаштунки як лаштунки...

      Саме приміщення Палацу справляє подвійне враження. Фасад будівлі дизайнери обтягли зеленою «сіткою» (таку використовують під час риштування будинків). І коли дізнаєшся, що у такому вигляді «воно і буде», то мимоволі відчуваєш обурення. Організатори обіцяють, що все виглядатиме «красиво», особливо вночі, коли чотири потужні прожектори підсвічуватимуть приміщення — Палац увесь буде сяяти зеленим.

      Не знаю, як уночі, але удень це виглядає досить примітивно: так, наче будівельники, почавши ремонт, вийшли на перекур і не повернулися «на об'єкт». До речі, зелений колір обраний не випадково — це суміш блакитного й жовтого, кольорів нашого прапору. Другий офіційний колір «Євробачення» у Києві — помаранчевий. Тільки його ніде немає у Палаці спорту.

      Внутрішнє оздоблення справляє краще враження, ніж думалося ще місяців два тому. У Палаці таки дійсно відбулися метаморфози: усюди постелили яскраво-зелене килимове покриття, подекуди у такий же колір пофарбували стіни, у буфетах з'явилося електронне меню, усюди стоять плазмові екрани, на яких демонструють те, що відбувається на сцені. У самому фойє, щоправда, особливих змін не помічено. Тут іноземні групи зустрічають «ашери» (екскурсоводи, які ведуть гостей у потрібні їм пункти), окрім того, по усьому палацу розміщені електронні довідники (це для тих, хто заблудиться).

      Підіймаємося до гримерок. У передпокої стоять попід стінкою стільці й рояль (не зрозуміло: це його сюди навмисне поставили, для декору, чи просто не було куди діти громіздкий інструмент?). А ось де готуються учасники «Євробачення» до виступів: колишній зал для танцю переобладнали під гримерки. Їх тут 25. Усюди дзеркала, а за стіни слугують пластикові перегородки. Тут теж кипить робота, дарма що до безпосереднього виступу ще довго.

      Біля виходу на сцену сила-силенна апаратури й людей. Попід стіною імпровізована шафа, на якій кошики із назвами країн — сюди складають якісь дрібні мікрофони, передавачі з навушниками. Справа від сцени — «грін-рум», де кожен учасник зможе побачити свій виступ у записі. Тут таки й справді усе «грін», і пахне свіжою фарбою... А поверхом нижче розміщена віп-зона (така ж зона буде і в самому залі, недалеко від сцени), а подалі — спонсорська зона.

Над сценою висить 85 тонн металу і 10 кілометрів кабелю

      А ось найважливіше — безпосередня арена співочих баталій... Стільці залишилися старі, дерев'яні — як і обіцялося. Зрештою, єврокомісія погодилася і на такі: мовляв, більшість глядачів — це молодь, а їм усе одно, на чому сидіти. Тим більше, що неподалік від сцени буде фан-зона, де можна буде танцювати.

      ...Коли ми зайшли до концертної зали, на сцені саме відбувалася репетиція — співав гурт із Фінляндії. Оздоблення сцени (принаймні мені так здалося) — просто фантастичне. «Під час конкурсу працюватиме у залі 20 камер, — розповідає «екскурсовод» Катерина Роговська, — це удвічі більше, ніж торік. 12 з них — рухомі. А на стелі, зверніть увагу, висить 85 тонн апаратури, загалом використано більш ніж 10 кілометрів кабелю». Те, як виглядає саме сцена, пояснити словами важко — усе ж таки потрібно бачити. Центральна сцена — велика й кругла, з дуже міцного скла, тримається на численних невеликих колонах, які світяться й змінюють колір (над сценою, до речі, трудилося понад 250 фахівців). Загалом під час виступів техніка демонструватиме справжні чудеса: для кожного із 39 виконавців буде змінено інтер'єр та освітлення, адже усі елементи сцени є рухомими механізмами — вони пересуваються, обертаються, змінюють форму, опускаються. Сама сцена — цілий комплекс — має три платформи (у вигляді великих сходів) — вони розташовані на різних рівнях і виглядають по-різному. Дві бокові платформи мають умонтовані світлоїдні екрани. Третій екран розміщений на рухомому крилі за головною сценою. А над головою у виконавців, під стелею висить 5 рухомих циліндрів, які надають панорамне зображення — вони змінюють форму, крутяться, світяться. Словом, виглядає вражаюче.

      Окремо про світлове обладнання. Такого глядачі, принаймні українські, ще не бачили. (До речі, за словами Катерини Роговської, техніка на 80 відсотків українська, інші 20 привезли зі Швеції). За головною сценою розміщені спеціальні пластини-дзеркала, які обертаються на 360 градусів — вони відбиватимуть світло й оздоблюватимуть зал. Ці пелюстки створюють ефект так званого «венеціанського дзеркала». Під час виступу використовуватимуть різноманітні світлові ефекти (так під час виступу групи з Фінляндії на усіх екранах літали птахи, а зал увесь оповитий синім кольором. А ось коли виступатиме Руслана, на всіх екранах виграватиме полум'я).

      Майже біля самої стіни, за сценою, можна побачити п'ять обертальних дерев (дизайнери кажуть, що це ялинки, але ті конструкції не надто схожі на дерева взагалі). Ці механізми будуть мерехтіти за допомогою 800 оптичних лампочок. Але, мабуть, найбільше здивує глядачів (принаймні на це сподіваються дизайнери) величезна куля, що плаває над сценою. На поверхні кулі будуть випромінюватися графічні та світлові ефекти.

      Загалом головною ідеєю в оформленні сцени й декораціях фестивалю, кажуть організатори, є тема пробудження — її символізує квітка папороті. Тому під час виступів сцена перетворюватиметься на такий собі острівець казкового світу.

      Зверху, над залом, розміщено 50 коментаторських кабінок. Їх уже довели до пуття, встановили техніку. Так під час пісенного конкурсу в кожній із кабінок перебуватиме по два коментатори — вони матимуть телефонний зв'язок зі своєю країною, невеличкий телевізор та комп'ютер iз виходом в Інтернет.

      Зрозуміло, що усю цю потужну техніку потрібно підживлювати величезною кількістю електроенергії. Саме для цього під стінами Палацу спорту працює шість велетенських генераторів.

На «Євробачення» приїхало понад півтори тисячі журналістів

      Для багатьох закордонних мас-медіа подія, що відбуватиметься днями у Києві, — дуже важлива. Тому організатори подбали, аби іноземні журналісти мали усі технічні умови для нормальної роботи. Ще кілька місяців тому планувалося, що прес-центр у Палаці спорту обладнають у колишньому гімнастичному залі, однак вирішили по-іншому, і тепер на території комплексу з'явилася дивна споруда — велетенська надувна «хатка». У цьому надувному куполі й працюватимуть журналісти. Він розрахований на одночасну роботу близько 600 репортерів. Тут встановлено понад 350 комп'ютерів, 30 принтерів, необхідну копіювальну та офісну техніку, налагоджено якісний телефонний зв'язок та швидкий доступ до Інтернету. Також тут діятиме бар та кафе. А доступ до прес-центру здійснюватиметься за картками двох рівнів: перший — для репортерів, другий — для операторів та фотографів. До речі, аби висвітлювати «Євробачення», акредитувалося близько півтори тисячі журналістів, iз них 260 — українських.

 

ДОВІДКА

      У розпорядженні гостей та учасників «Євробачення-2005» буде 11 готелів Києва. Вже зараз зарезервовано близько 1500 готельних номерів. Для офіційних делегацій передбачено номери у найбільших та найкращих готелях Києва, які розташовані якнайближче до місця проведення конкурсу. Серед так званих «офіційних» готелів — «Прем'єр-палац», Президент Готель «Київський», «Русь», «Либідь», «Дніпро», «Салют», «Дружба», «Експрес», «Національний» та «Україна». Гості нашої столиці, яким не вистачило місця у готелях, можуть оселитися у Євротаборі на Трухановому острові. До речі, за повідомленнями «Эхо Москвы», найбільшу кількість місць у наметовому містечку вже забронювали росіяни.

  • «Поверніть нам Україну!»

    ...Поїздка у Крим до друзів лише на перший погляд здавалася мені приємною пригодою, а в реальності подорож перетворилася на постійне нервування, втрачений час та зустріч із людьми, повними розчарування. >>

  • Зцілення за гамбурзьким рахунком

    Збройні сили Німеччини — Бундесвер — мають загалом п’ять госпіталів у різних містах країни. Ми заходимо в той із них, що в Гамбурзі, на Лессерштрасе, 180. Надворі зимно; стоїть густий, як молоко, туман — такого в найбільшому портовому місті ФРН не бачили вже давно. >>

  • Хто рано встає, тому вишиванки — на вибір

    То колись пана було видно по халявах. Нині треба брати вище. На піку популярності — вишиванки. За ними легко ідентифікувати українців, скажімо, в натовпі на Манхеттені, Єлісейських полях чи на ЧС-2014 у Ріо-де-Жанейро. Що вже казати про Україну. >>

  • На півночі, де ялинки ростуть

    Йдеться не про крайню північ, де казкова Герда шукала свого Кая, а про північ Сумщини. Край, утім, не менш красивий, ніж казковий.

    Пам’ятаю, коли ще студенткою–практиканткою вперше приїхала до північних районів області, була вражена дерев’яними будинками, воротами з дерев’яними дашками... >>

  • Хильнемо історії?

    Ще задовго до появи в Тернополі цього незвичайного музейного закладу тут було створено «Самогонну ресторацію» — родинну корпорацію закладів громадського харчування, емблемою якої є долоня із зображеним на ній серцем. Такий символ господарі пояснюють прагненням вкладати у справу своїх рук максимум любові. >>

  • За Київ, до перемоги!

    Осінній недільний ранок для мешканців житлового масиву Троєщина минулого тижня був особливим. Адже на вулицях району можна було побачити німців, що спокійно розгулювати з автоматами в руках та мило посміхалися перехожим. Здавалося, ніби зараз не 2013 рік, а період Великої Вітчизняної і столиця знову окупована гітлерівцями. >>