Калашников без автомата

      З  ледь не удвічі молодшою за себе дружиною Фаїною приїхав позавчора на Полтавщину 85-річний творець десятків зразків стрілецької зброї, серед яких, звісно ж, — всесвітньо відомий автомат Калашникова. І хоча програма його чотириденного перебування в регіоні наповнена переважно екскурсійно-ознайомчими заходами, легендарний конструктор-зброяр зовсім не нагадує глибокого пенсіонера на заслуженому відпочинку, таку собі Божу кульбабку.

      Навпаки, під час згаданих зустрічей він сповна продемонстрував як належну фізичну форму, так і нев'янучу гостроту розуму, тонке почуття гумору. Чого варта його згадка про те, як під час свого тридцятирічного (!) депутатства у Верховній Раді колишнього Союзу шукав на підлозі кремлівської зали засідань гудзик «чи то від ліфчика» чи від якихось інших деталей одягу першої жінки-космонавта Валентини Терешкової. Або запевнення присутніх у тому, що на його грудях із рясним іконостасом найвищих державних нагород ордени Леніна цілком «нормально, мирно» уживаються з орденом Святого апостола Андрія Первозванного...

      Власне, Михайло Калашников не є безтурботним пенсіонером навіть за офіційним статусом, залишаючись головним конструктором концерну «Іжмаш», президентом Союзу російських зброярів, консультантом генерального директора державного підприємства «Рособоронекспорт». Троє представників цього підприємства прибули на Полтавщину разом із Михайлом Тимофійовичем. Як з'ясувалося, один iз них, помічник гендиректора «Рособоронекспорту» Микола Швець — уродженець Диканського району. Тож і запросив колегу, корифея зброярської справи, на свою малу батьківщину, у знамениті гоголівські місця.

      Попри те, що на тій же Полтавщині є два села зі «спорідненими» назвами Калашники, «породичатися» з Україною уродженцю російської глибинки не довелося. Хоча й починав свою армійську службу ще до війни у Київському особливому військовому окрузі. Але Калашників і Калашникових багато, автор «однойменного» автомата — один. І по-своєму поріднилися з ним мільйони українців. Насамперед ті, котрі за останні півсотні років брали участь у багатьох війнах. Адже, якби не страшний і водночас геніальний винахід цього чоловіка, вони б просто не змогли вистрелити швидше та влучніше за тих, хто цілив у них, і повернутися додому...