Мода за гратами

      У харківській виправній колонії №54 відкрили справжнє ательє моди. Прийти сюди і замовити розкішний костюм в одному екземплярі усі бажаючі зможуть вже найближчим часом. Працюватимуть з клієнтами викладачі міського швейного ПТУ і відомий вітчизняний кутюр'є Костянтин Пономарьов. Останній розповів, що запрошення приїхати до виправного закладу викликало спочатку у нього навіть певний емоційний дискомфорт, адже листи з Департаменту з питань виконання покарань законослухняні громадяни отримують нечасто. Проте, зваживши усі нюанси, дизайнер розгледів у цій пропозиції просто-таки доленосний знак і дав згоду на досить незвичне співробітництво.

      У день презентації ательє загратні моделі демонстрували колекцію одягу, з якою кутюр'є цього місяця підкорював Єгипет. Але вже через рік автори ідеї планують продемонструвати в святковій обстановці  свої власні швейні шедеври.

      Намір створити за гратами саме Будинок моди виник не на порожньому місці. Колонія № 54 спеціалізується на швейній справі вже багато років. До того ж досить успішно. Їй, наприклад, поталанило виграти тендер  на пошив форми для вітчизняних міліціонерів, вогнеборців і рятувальників. Серед компаньйонів колонії є й господарі швейних цехів, які регулярно замовляють місцевим майстриням великі партії одягу. Покупці часто навіть не здогадуються, що придбані ними на ринку куртки, пальто чи костюми відстрочені руками саме цих жінок. Їхню роботу не назвеш халтурою, оскільки її виконують справжні професіонали. Перед тим, як сісти за швейну машинку,  усі жінки проходять навчальний курс у ПТУ. Зароблені ними гроші перераховують на індивідуальний банківський рахунок, який стане солідною допомогою після виходу на свободу. З появою ательє майстрині отримали ще один приємний подарунок. Кожна з них перед звільненням матиме змогу пошити щось цікаве не для клієнтів, а для себе коханої.

      Створення власного ательє — це, скоріше, новий етап розвитку старого ремесла і амбітна спроба зруйнувати усталені казенні стереотипи. І хоча красива строчка на пристойному костюмі сьогодні навряд чи здатна врятувати світ, вплинути позитивно на складну жіночу долю їй цілком під силу. У цьому глибоко переконані співробітники колонії, і, що цікаво, у своєму пошуку нових форм виховної роботи на Харківщині вони далеко не самотні. Скажімо, не так давно колонія №100 виграла гранд фонду «Відродження» на 6 тисяч доларів. Ці гроші були витрачені  на придбання музичних інструментів та оплату роботи співробітників Харківської академії культури. Тепер у спецконтингенту з'явилося одразу два заняття: одні грають в оркестрі, інші співають у хорі.  А ті, кого природа не нагородила музичним слухом, пишуть картини, вишивають хрестиком і шиють одяг.

      У Курязькій колонії для юних правопорушників — своя родзинка. Тут завдяки аналогічному гранду уклали договір про співробітництво з Харківським академічним театром ляльок. Результат перевершив усі сподівання. Під керівництвом професіоналів дорослі хлопці тепер ставлять повчальні вистави і навіть самі створюють для аматорської сцени лялькових «артистів».