Французький актор Жерар Депардьє (праворуч) і міністр закордонних справ Іспанії Мігель Амхель Моратінос у дуеті переконують студентів Сорбоннського університету Парижа на користь конституції.
Коли 1 травня минулого року Європейський Союз розширився за рахунок десяти нових країн Центральної та Південної Європи, то аналітики-песимісти попереджали, що добитися згоди в єдиній європейській сім'ї, яка зросла з 15 до 25 членів, буде значно важче. Але тоді ніхто не міг уявити, що збурювачем незгоди стане один зi «старих» членів родини. Проведені в останній декаді квітня опитування показали, що лише 48 відсотків французів готові схвалити на референдумі, який запланований на 29 травня, нову конституцію ЄС. Європа спочатку з жаху завмерла, а потім дружно взялася за обробку мізків неконтрольованих французів. Головну роботу взяв на себе президент Франції Жак Ширак, який кількаразово звертався до співвітчизників з драматичними зверненнями та проханнями передумати на користь загальноєвропейських вартостей. У телезверненні від 3-го травня Ширак пояснював: «Франція буде ослаблена, а Європейський Союз застрягне у минулому, якщо французькі виборці на референдумі 29 травня відкинуть конституцію ЄС».
Iз подібними закликами до французьких виборців зверталися місцеві політики (як правлячі консерватори, так і опозиційні соціалісти) та інтелігенція, до кампанії навіть приєднався всюдисущий актор Жерар Депардьє. З окремими зверненнями до французів звернулась у відкритому листі група польських інтелектуалів, парламенти та неурядові організації кількох інших країн-членів ЄС. Оскільки до цього головним локомотивом євроінтеграції вважали Францію та Німеччину, то до Франції на допомогу Шираку терміново прибув канцлер ФРН Герхард Шредер. Обробка подіяла: на цей час уже 51 відсоток виборців готові підтримати конституцію ЄС. Але ж потрібно враховувати похибку таких опитувань, змінність настроїв виборців, навіть погоду, яка буде того вирішального для Європи дня у Франції. Повної впевненості у тому, що над Сеною конституцію таки схвалять, надалі не існує.
Політолог Поль Бако з Ліону застерігає: «Це ще не поворотний пункт. Коаліція прихильників конституції ще не спромоглася нав'язати виборцям свою думку». Авторитетна газета «Ле Монд» наголошує, що все вирішиться в останні тижні кампанії і президент Жак Ширак це усвідомлює, тому продовжує свою енергійну кампанію вмовляння французів на користь конституції. Ліва газета «Ліберасьйон» застерігає, що занадто велика наполегливість Ширака може дати зворотний результат. Хоча б тому, що сильна та численна французька лівиця може сказати на референдумі «ні» на зло правому президенту. А редакція «Ліберасьйон» закликає співвітчизників сказати на референдумі «ні» конституції на зло... американським консерваторам. Оскільки, на думку газети, всі консерватори світу однієї масті й об'єднані у свій «інтернаціонал». Ось уже дійсно, кому що, а курці просо.
Переполох у Європі зчинився з огляду на те, що відхилення підписаної 29 жовтня 2004 року на саміті у Римі лідерами Союзу конституції ЄС хоча б однією країною-членом автоматично означає неприйняття її всім Європейським Союзом. Непоступливість французів надихає, чи, точніше, «заражає», євроскептиків у інших країнах ЄС. Відразу після Франції 1 червня подібний референдум має відбутися в Голландії, де кількість противників конституції становить, за різними опитуваннями, від 52 до 58 відсотків. За прикладом французьких євроскептиків пішли правлячі в Швеції соціал-демократи. Справа в тім, що частина країн-членів ЄС затверджує конституцію на загальнонаціональних референдумах, а інша — лише голосуванням у парламенті. Тепер соціал-демократична фракція у парламенті Швеції вирішила відмовитися від свого попереднього рішення про голосування у парламенті та вимагає винесення питання на народне голосування. А якщо врахувати, що 2003 року шведи провалили референдум про приєднання їхньої країни до зони євро, то може бути проваленим і конституційний референдум.
Хоча заспівувачами євронепокори виступили французи, але вплив на їхні настрої все ж мало розширення ЄС. Французи разом з німцями пишалися своєю роллю «євродвигуна», яку вони виконували десятиліттями. А після 1 травня 2004 року вони несподівано для себе усвідомили, що розширена Європа стала багатополярною, в ній з'явилися нові центри ваги, навколо яких створюються нові коаліції. Директор британського дослідницького Центру економічних реформ Чарльз Грант вважає: «До розширення французи діяли в парі з німцями і могли спільно визначати порядок дій ЄС і форсувати потрібні розв'язання. Тепер більше країн і більше чинників, які потрібно враховувати для досягнення консенсусу. І французько-німецький локомотив при цьому не завжди виступає на першому плані». Французам не подобається, що окремі «нові європейці» виступають за тіснішу співпрацю із США і на цьому грунті все ближче сходяться з Великою Британією, яка до розширення залишалася самотньою в питанні тісного партнерства зі Штатами. Французи з прикрістю усвідомлюють, що Союз за таких обставин стає все більш аморфним і нездатним стати другим, після США, полюсом світу. І таким він їм не подобається. Окрім того, всі мешканці «старої Європи» побоюються, що конституція є занадто ліберальною і призведе до скорочення соціальних привілеїв, що буде посилюватися вже існуюча тенденція перенесення робочих місць до нових країн ЄС. Усіх разом лякає перспектива вступу до ЄС Туреччини.
Під враженням французьких настроїв парламент Естонії прийняв 5 травня рішення, що немає потреби виносити текст конституції на референдум, а достатньо його ратифікації парламентом. Голосування відбудеться у липні. З огляду на непевні настрої німців, над ратифікацією тексту конституції працюватиме 27 травня Бундестаг. Прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер заявив, що у разі провалення конституції французами призначений на першу половину 2006 року конституційний референдум у його країні буде відмінено. На цей час конституцію ЄС уже схвалили шість країн: Литва (в парламенті 11 листопада минулого року), Угорщина (в парламенті 20 грудня минулого року), Словенія (в парламенті 1 лютого цього року), Іспанія (подвійне підтвердження: на референдумі 20 лютого — 77 відсотків «за» та в парламенті 28 квітня: 311 — «за» і лише 19 «проти»), Італія (в парламенті 6 квітня цього року) та Греція (у парламенті 19 квітня при 268 голосах «за» і 17 — «проти»). В Австрії ратифікація конституції у парламенті запланована на сьогодні. Сумнівів стосовно позитивного результату голосування не існує. Опитування показують, що якби затвердження конституції відбувалося на референдумі, то 37 відсотків австрійців висловилися б «за», 21 відсоток — «проти», а 42 відсотки взагалі не мають власної думки. Остання цифра є показовою, оскільки в більшості країн ЄС відсоток тих, хто не визначився, є дуже високим. Лідирує Ірландія, де не визначилися зі ставленням до конституції ЄС 67 відсотків виборців. Дуже високий цей показник в Естонії та на Мальті (по 56 відсотків), Греції (55 відсотків), Великій Британії (50 відсотків) та Швеції (48 відсотків). Можливо, що ті десять країн-членів ЄС, які наважилися винести текст конституції на народні референдуми, вчинили не дуже мудро. Опитування показують, що лише 11 відсотків мешканців ЄС читали його, повідомляє Бі-Бі-Сі. Воно й не дивно, якщо врахувати, що цей складний для розуміння пересічної людини документ є ще й дуже великим за обсягом — в англомовному варіанті нараховує 474 сторінки! У разі проходження через усі рифи референдумів та парламентських голосувань основний закон Європи вступить у дію з 2009 року.
Офіційний Брюссель наразі мовчить iз приводу того, що буде далі у разi провалу Конституції ЄС. Але і в пресі, і серед політиків усе частіше кружляють чутки про існування так званого плану «Б». Щоправда, і голова Європарламенту Хосеп Боррел, і єврокомісар з регіональної політики Данута Хюбнер на початку цього місяця спростували повідомлення про існування плану «Б» та закликали працювати у напрямi позитивного голосування. Втім якщо Франція і Голландія скажуть «ні», а решта Європи — «так», то Конституція ЄС усе ж не приземлиться на смітнику. ЄС може запропонувати «відмовникам» трохи охолонути та через певний час «попрохає» їх провести повторні референдуми. Тим більше, що такий прецедент в історії ЄС уже був. Коли ірландці за першим разом відхилили Ніццький трактат, то через певний час їм запропонували зробити наступну спробу, і документ, який відкрив двері для розширення ЄС 1 травня минулого року, було позитивно проголосовано у незмінному вигляді. Час до 2009 року ще є. Якщо французи цього місяця скажуть «ні», то після президентських виборів у Франції, які відбудуться 2007 року, після Жака Ширака з'явиться новий президент, можливо — соціаліст, який призначить новий референдум і зуміє краще переконати народ сказати «так», ніж не дуже популярний на цей час у народі Ширак. Тоді конституція вступить у дію з річним запізненням — з 2010 року. До цього часу можна було б «через вікна і двері» запровадити в життя деякі головні положення Конституції, зокрема про спільну закордонну та оборонну політику союзного законодавства. З іншого боку, роки невпевненості стосовно Конституції будуть роками розхитування ЄС, створення всередині Союзу «блоків за інтересами», будуть сприяти більшому підпорядкуванню Вашингтону окремих європейських столиць. Об'єднана Європа, напевно, не розпадеться, але вже не буде такою, якою її бачать теперішні лідери, не буде йти в ногу зі світом, лідером якого вона планувала стати. Для уникнення такої смутної перспективи в ніби неіснуючому плані «Б» передбачено ще один вихід: збудувати нове «тверде ядро» навколо Німеччини і поділити ЄС на атоми, які обертатимуться навколо нього на орбітах різної відстані. Неслухняна Франція залишалася б у рамках цієї системи, але на далекій від ядра орбіті. Втім ще невідомо, чи погодяться французи з такою відведеною їм роллю. Як і німці, які роками і десятиліттями докладали зусиль у напрямi франко-німецького примирення та зближення, а тепер постануть перед перспективою небажаного для обох країн розходження. Не виключений і варіант, що старі країни-засновники ЄС після провалу ідеї великої об'єднаної Європи знову зачиняться у своїй маленькій Європі, яка буде навіть меншою від зони євро. Аналітики стверджують, що в Брюсселі, Берліні та Парижі не бракує прихильників саме такого сценарію. А «невигідним» з точки зору рівня економічного розвитку Греції чи Португалії, не кажучи вже про десять нових членів ЄС, може бути запропонована участь у спільному ринку, але без щедрих дотацій iз союзної каси на розбудову автострад чи допомогу з безробіття. Польська «Газета виборча» констатує, що такий «союз у союзі» з високими податками та соціальними стандартами для нечисленних був би тріумфом егоїзму багатого Заходу. Всі ці варіанти не віщують нічого доброго як об'єднаній Європі, так і тим, хто наразі лише прагне потрапити до неї. Французьке «ні» буде означати призупинення на невизначений час прийому нових членів, включно з Болгарією та Румунією, щодо яких уже прийнято остаточне рішення, не кажучи вже про таких потенційних кандидатів, як Хорватія, Сербія і Чорногорія та Туреччина. А Україні і взагалі залишиться розпрощатися з мріями про ЄС.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
