Чапаєвський душогуб

11.05.2005
Чапаєвський душогуб

Юля з братом та мамою: тут вони разом і щасливі. (Фото надано газетою «Вечірні Черкаси».)

      ...Про те, що в селі Чапаєвка Золотоніського району на Черкащині зникла вагітна жінка, стало відомо вранці. А трохи пізніше селом, яке розташоване за дамбою Кременчуцького водосховища, якраз навпроти Черкас, розлетілася жахлива звістка: на березі Дніпра рибалки знайшли обгоріле тіло18-річної Юлії. Люди подумати не могли, що на таке здатний хтось з їхніх односельців. Але  виявилося, що душогубом майбутньої матері та її ненародженого сина є  мешканець саме Чапаєвки. Вбивцю черкаські правоохоронці затримали буквально по гарячих слідах.

 

      У той трагічний день чоловік Юлі Руслан із товаришем поїхав на нічну рибалку. Жінка залишилася вдома сама. Коли ж уранці її чоловік повернувся, то його зустріли зачинені двері. Була 10-та година ранку, і Руслан подумав, що Юля пішла в магазин чи на пошту. Молодий чоловік подався туди, але дружину не знайшов. Він схопився за іншу думку: певно, розминувся? І, сподіваючись, що Юля вже вдома, попрямував до хати. Але там його знову чекала незвична і тривожна тиша: двері будинку так само були замкнені...

      Стривожений Руслан знайшов сокиру й виламав нею двері. В хаті було порожньо, лише на ліжку він помітив сліди крові. «Певно, щось трапилося», — промайнула в голові занепокоєного чоловіка думка. Юля чекала дитину, й її могли відвезти до лікарні.

      У Чапаєвці живуть і батьки цієї молодої пари, тому Руслан побіг до них. Заспокоював себе тим, що Юля пішла їх провідати. Але дружини й там не було. І ніхто з людей її не бачив. У розпачі родичі вагітної жінки  дзвонили знайомим, друзям, зверталися до лікарень та пологових будинків. І коли вже надії знайти Юлю самотужки не залишилося, вони звернулися по допомогу до міліції. Правоохоронці із Золотоноші приїхали швидко, а буквально через годину на березі Дніпра було знайдено обгоріле та понівечене тіло Юлі.

Під серцем Юля носила сина

      Саме на цьому березі рік тому Юля зустріла Руслана. І хоча обоє вчилися в одній школі, але справжні почуття з'явилися тільки минулої весни. А цієї зими, 28 лютого, молодята побралися. Було це якраз у день 18-річчя Юлі. Тепер молода сім'я була щаслива від того, що незабаром їх буде вже троє, і чекала свого первістка. Юля була на шостому місяця вагітності й після ультразвукового дослідження лікарі їй повідомили, що під серцем вона носить сина. На малюка всі чекали з нетерпінням.

      Юля з Русланом уже облаштували своє гніздечко, привівши до ладу хату, що два роки стояла без господарів. Сусіди стверджують, що молодята всю роботу по господарству робили разом. Уже прибрали у дворі, побілили деревця і мріяли, що через кілька місяців у цю затишну господу принесуть своє немовля...Тепер Руслан картає себе за те, що пішов того дня на рибалку.

      «Мене Бог не образив дітьми, я завжди ними пишалася. Як пішов син в Ірак служити, я місця не знаходила, переживала до тієї хвилини, поки він не зайшов додому і не обійняв мене. Думала тоді, що ось і все — мої біди і прикрощі вже позаду. А такого горя, такого Божого випробування я навіть уявити не могла. Не знаю, як це пережити...» — гірко плаче мама Юлі.

Убивцю тягне на місце злочину

      «Найперше, що було важливим у розкритті цього злочину, — це слід протектора автомобіля недалеко від місця, де лежало тіло убитої. І саме за своєрідним малюнком колеса, який залишив автомобіль убивці, ми вийшли на його слід», — розповідає «Україні молодій» Микола Музичко, заступник начальника УМВС, начальник кримінальної міліції в Черкаській області.

      За його словами, злочинця справді тягне на місце злочину. Тому Микола Адамович і звернув увагу на сині «Жигулі», які під'їхали до будинку, де проводилися слідчі дії. Його молодий власник назвався товаришем загиблої жінки та її чоловіка: він зустрічався з подругою Юлі й дуже хотів допомогти слідству.

      Як повідомила «УМ» Наталя Таран, співробітниця прес-служби обласної міліції, цей «друг родини» старався з усіх сил, активно допомагаючи правоохоронцям знайти у селі власників авто. (За свідченнями сусідів, ввечері, напередодні вбивства, вони бачили на вулиці автомобіль синього кольору, правда, марки машини не запам'ятали).

      «Я тільки глянув на колеса автомобіля, яким цей хлопець під'їхав уже пізніше до двору, і зрозумів — це він. Дуже обережно запросив його на бесіду, — веде далі Микола Музичко. — Доки ми розмовляли з ним, наші експерти попрацювали і під бампером авто знайшли невеличкі плями крові. Вбивця не помітив їх, коли після скоєного замітав сліди. Під тиском вагомих доказів через дві години він почав давати свідчення». А  доказом став ще й закривавлений молоток, який черкаські правоохоронці знайшли у багажнику «Жигулів».

Піца для вбивці

      У Чапаєвці кажуть, що 22-річний убивця виріс у порядній сім'ї і, хоча доволі молодий, встиг уже одружитися, стати батьком і розлучитися. Люди впевнені, що дружина залишила його, бо не змирилася з агресивністю чоловіка.

      У родині Юлі та Руслана вбивця справді нерідко бував. Юля навіть пригощала його піцою та тортом. У той день, коли Руслан зібрався рибалити, «товариш» заїхав  до Юлі, аби взяти диск. Дізнавшись, що чоловіка немає вдома, вже пізно ввечері приїхав ще раз. Як пояснив бузувір слідству, причиною вбивства  стало те, що Юля впливала на його дівчину й відмовляла її з ним зустрічатися. На вулиці між жінкою та непроханим гостем виникла сварка, і той ударив Юлю кулаком по шиї. Потім він добивав її молотком по голові. На тілі нещасної, окрім слідів від молотка, правоохоронці виявили й ножову рану під лівою лопаткою.

      Щоб вийти сухим із води, він відвіз тіло жінки на берег Дніпра, облив бензином і запалив. Нелюда не зупинило навіть те, що перед ним була беззахисна вагітна жінка, у якої під серцем билося ще одне життя.

      Черкаські оперативники кажуть, що каяття у чапаєвського душогуба  не помітили. Він не хоче, щоб з ним спілкувалися журналісти, каже, що не бажає резонансу і йому... соромно. А в Чапаєвці обурюються тим, що в Україні відмінено смертну кару.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>