Коли революціонери-«нашоукраїнці» стояли на трибуні майдану Незалежності, вони нам здавалися загадковішими, складнішими. Коли ж вони почали говорити, стали схожі на напівінтелігентів, як їх називав Достоєвський.
Така розумна газета, як «Україна молода», надрукувала інтерв'ю з Романом Безсмертним («людей із таким рівнем організаторських здібностей... в українській політиці мало»). Новий вождь із клинцюватою борідкою розповідає про власне бачення «світлого майбутнього». «За останні десять років усі наші спроби забезпечити людину хоча б мінімальними умовами існування весь час наштовхувалися на абсолютно безглузду систему бюджетного і функціонального розподілу», — каже колишній представник Президента Кучми в парламенті. А ми вважали, що Кучма і його команда думали тільки про те, як розкрасти бюджет, довести до безглуздя українську державу і сказати, що «національна ідея не спрацювала», гайда назад у Росію. «Цей підхід вимагає кардинальної ломки», «всі закони Паркінсона говорять, що система найкраще працювала б на рівні «десять-десять-десять», — це нам видає не Академія наук, а новий «більшовик». Не аналізуючи подальших думок пана Романа, берусь стверджувати, що всі вони підпадають під визначення: може бути, а може й не бути.
При цьому попереду — небезпека.
Червоне світло.
Віктор Ющенко слухняно повторює фрази Безсмертного. Вони хочуть зробити цей хаос ще до виборів.
При цьому Віктор Ющенко як вроджений бухгалтер запитує нас по телевізору, назвавши дві цифри, чи це борг, чи прибуток? Ми не знаємо. Значить, адмінреформа тягне за собою територіальний перерозподіл.
Які права й обов'язки внаслідок цього будуть у голів обладміністрацій чи райадміністрацій, ніхто не знає. І тут постає запитання: хто радить це нашим керманичам? Чи не знову Путін, як і у випадку з політреформою? Адже якщо Україну поділити на десяток регіонів, то одним із цих регіонів обов'язково буде Донецько-Криворізька республіка, засобом якої Росія ще в громадянську війну 20-х років хотіла розчленувати Україну, а другим — Гуляйпільська.
За часів Київської Русі територія України ділилася якраз на приблизно десять регіонів-князівств, і ці князівства з перемінним успіхом воювали з Києвом, аж поки їх усіх не завоював хан Батий. Лев Гумільов назвав татаро-монгольське іго благом для народу, бо припинилися міжусобні війни XIII ст.
За часів Богдана Хмельницького у XVII ст. Україна, без півдня, поділялася на 20 полків, що приблизно відповідає сучасному поділу, хоча адміністративні центри не збігаються. Після Богдана Хмельницького Україна поділялася на реєстровиків (міських козаків) і Запоріжжя, які добре воювали між собою — згадаймо хоча б отамана Сірка — за активного втручання Росії, чи Семена Палія, чи Залізняка, знову ж за активного втручання Росії.
У часи Української Народної Республіки з намови Леніна армія Нестора Махна (запорожці) успішно воювала проти армії Петлюри.
Нарешті, ми пам'ятаємо хрущовські укрупнення, ці позбавлені статусу міста і містечка без бюджету, ці села без сільрад, до чого знову спонукає нас віце-прем'єр Безсмертний. Ці колгоспи без голів колгоспів, замінених на бригадирів. Такі реформи заради реформ.
Процитуємо Романа Безсмертного: «Бажано, щоб це сталося ще до виборів 2006 року... Бо коли не встигнемо, потім доведеться чекати нових виборів, а може, й довше...» Тобто пан Безсмертний радить проводити територіальну реформу без референдуму чи обговорення, а як авантюру, доки призначені Президентом Ющенком глави держадміністрацій не відчули смаку влади і не вчинили організованого протесту через Верховну Раду, де в них повно своїх людей.
Тож я хочу закликати всіх голів держадміністрацій: скажіть дружне «ні» територіальній реформі. Нам у спадок дістався прекрасний територіальний устрій, ми його лише трохи зіпсували визнанням Кримської області автономною республікою, але не весь же час нам бути «лохами». От, маючи цей територіальний устрій за матрицю, і проводьте адмінреформу, з радами чи без них. Врешті, той, кому ви доручите гроші в області чи районі, і є головний начальник. А позбавляти сільради село, відділене від сусіднього села на кілька кілометрів, — значить зробити це село недієздатним, нездатним зробитись самодостатнім організмом, живою клітиною, з яких складається держава.
Василь РУБАН,
письменник, член партії «Батьківщина».
Від редакції: матеріал друкується з деякими скороченнями.