«Мінусування» «Нашої України» в парламенті (за рахунок Едуарда Матвійчука) не спричинило продовження «обвалу» фракцій опозиції. Навіть навпаки: учора народний депутат Василь Онопенко увійшов до фракції Блоку Юлії Тимошенко — того самого БЮТі, за списком якого був обраний до парламенту (під вельмишановним 4-м номером) і звідки вийшов поближче до більшості, сподіваючись бути обраним головою Верховного Суду.

Колишні політв’язні радянського режиму звернулися до Леоніда Кучми із заявою, в якій висловлюють своє обурення антидержавним кроком Президента у напрямі до Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

Дев'ятеро з десяти українців (89%) стверджують, що Президента України має обирати народ, і лише, 4% готові поділитися своїм правом волевиявлення з Верховною Радою. Про це свiдчать результати соцiологiчного опитування тисячі українців, проведеного на замовлення Iнституту полiтики компанiєю «Українське демократичне коло» з 2 по 10 жовтня. Якщо нардепи продовжуватимуть зазіхати на право народу обирати свого Президента, кожен п'ятий з наших земляків готовий вийти на мітинг, 38% уже готові взяти участь у референдумі з цього питання, а 9% опитаних — розпочати страйк. «Це означає, що український народ так просто не віддасть своє конституційне право і готовий переступити через свою політичну толерантність, яку він демонструє протягом останнього часу», — зазначив директор Інституту політики Микола Томенко на прес-конференції.

Iдея розпустити Верховну Раду «до ноги» протягом чотирьох скликань українського парламенту виникала вже не раз. Здебільшого діяльність чи бездіяльність законодавців не подобалася Президентові або самим же виборцям — у першого і другого, звісно, аргументи на користь дострокових перевиборів ВР були різними. Нерідко, щоправда, бажання «самовідставитися» висловлювали й парламентарії різних груп і мастей — здебільшого такі гучні заяви робили винятково з метою привернути до себе увагу або зайвий раз полестити виборцям, бо ж усім було чудово зрозуміло, що «ніхто нікуди не йде». Не для того депутати так довго мучилися з виборчими кампаніями, аби висмикнувши нарешті з-під носа у конкурентів жаданий мандат, добровільно його здавати.

Сьогодні у досі наймирнішої, найскромнішої, а відтак і найбеззубішої з українських парламентських партій — Аграрної — з'їзд. Точніше, другий етап п'ятого з'їзду, де мають виробити партійну позицію на 2004 і 2006 роки. На попередньому, першому, етапі «аграрники» так і не змогли переобрати свого голову, тож цю відповідальну місію вони мають виконати сьогодні.